Стригіль
Стригіль | |
Культура | Стародавня Греція і Стародавній Рим |
---|---|
З матеріалу | метал |
Стригіль у Вікісховищі |
Стри́гіль (лат. strigilis, дав.-гр. στλεγγίς, стленгіс) — металева скребачка у формі серпа, яку використовували атлети у Стародавній Греції, а також у Стародавньому Риму для очищання тіла, масажу. Перед купанням тіло змащували олією, а після видаляли її стригілем разом з брудом. Стригіль використовували також атлети після вправ та змагань — зчистити з тіла пісок і піт.
Латинське strigilis, як припускають, походить від пра-і.є. *streig- («гладити», «терти»); і вважається спорідненим з давн-англ. stracian («гладити»), нім. streichen («гладити», «терти»), а також слов'янським стригти[1].
Завдяки численним знахідкам та зображенням, ми можемо мати досить повне уявлення про цей предмет вжитку. Стригілі розрізнювалися залежно від статусу власника, періоду тощо. Матеріалом для скребачки слугувала бронза або залізо[2][3]. Металеве полотно утворювало вигин, продовжений ручкою. Могли існувати й модифікації: давньогрецький софіст Гіппій Елідський, повідомляють, мав скребачку власної конструкції, спорядженую жолобком-каналом для стікання поту і олії[4]. Згідно з Плутархом, спартанці уживали замість стригіля стебла очерету[2].
В архаїчну добу про використовування стригіля невідоме. Поеми Гомера свідчать: духмяна олія, що наносили після купання на тіло, залишалася на ньому, а не видалялася скребачкою. Стригілі не з'являються у літературі і пізніше, аж до кінця V ст. до н. е., втім, відомі їхні зображення на вазах, датованих VI століттям. У четвертому столітті скребачки для тіла вже зображують не тільки на вазах, скіфосах, але й у руках статуй. Деякі припускають, що стригіль могли носити і як налобну прикрасу: знайдене поховання V ст., зі стригілем впоперек лоба[2]. Відомі три чоловічих давньогрецьких поховання, датованих III ст. — всі зі залізними стригілями, а також численні етруські жіночі поховання: там знаходять і срібляні стригілі[5][5]. Приховані зображення стригіля зустрічаються і на рельєфах: так, наприклад, вважають, що хвилясті узори у вигляді S-подібних кривих на мармуровому «стригільному» саркофазі з Абатства Сен-Віктор (Марсель), є зображеннями стригілів. Аналогічні мотиви присутні на одному з давньогрецьких саркофагів[6].
-
Римський бронзовий стригіль, датований 199 р. до н. е. — 500 р. н. е.
-
Римські стригілі разом з арибалом — посудиною для олії. І ст. до н. е.
-
Грецький атлет зі стригілем на червонофігурному килику, 430-420 р.р. до н. е.
-
Атлет зі стригілем. Надгробна стела з Музею Кераміка (Афіни), 420 р. до н. е.
-
Стригіль і посудина для олії. І ст. н. е.
-
Римський стригіль І ст. н. е. Художній музей Волтерс
-
Римські бронзові стригілі. 199 р. до н. е. - 500 р. н. е.
-
Стригілі на акварелі Альма-Тадеми
-
Стригіль у руці римлянки на картині Л. Альма-Тадеми «У тепідарії»
- Апоксіомен — тип давньогрецької статуї, який зображає атлета зі стригілем.
- Гімнасій
- Терми
- Чищення олією
- Ложка для взуття
- ↑ Online etymological dictionary strigil [Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Boardman, John. "Sickles and Strigils". The Journal of Hellenic Studies: 136–37.
- ↑ Fossey, John M. "The Ritual Breaking of Objects in Greek Funerary Contexts: A Note.". Folklore: 21–23.
- ↑ Hunink, Vincent. "Apuleius, Florida IX, 34f". Hermes: 382–84.
- ↑ а б De Puma, Richard. "A Third-Century B.C.E. Etruscan Tomb Group from Bolsena in the Metropolitan Museum of Art.". American Journal of Archaeology. pp. 429–40.
- ↑ Gontar, Cybele Trione. "The Campeche Chair in the Metropolitan Museum of Art.". Metropolitan Museum Journal: 183.
- Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия 1969—1978