Структуралістська економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Структуралістська економіка (англ. Structuralist economics) — це підхід до економіки, який наголошує на важливості врахування структурних особливостей (як правило) під час проведення економічного аналізу. Цей підхід виник під час роботи Економічної комісії для Латинської Америки (ECLA або CEPAL) і в основному пов'язаний з її директором Раулем Пребішем і бразильським економістом Селсу Фуртаду. Пребіш почав з аргументів, що економічна нерівність і викривлений розвиток є невід'ємною структурною особливістю глобального системного обміну. Таким чином, ранні структуралістські моделі підкреслювали як внутрішню, так і зовнішню нерівновагу, що виникали внаслідок виробничої структури та її взаємодії з залежними відносинами, які країни, що розвиваються, мали з розвиненим світом. Сам Пребіш допоміг обґрунтувати ідею імпортозамінної індустріалізації після Великої депресії та Другої світової війни.

Подробиці

[ред. | ред. код]

Економісти-структуралісти вивчають економіки країн, що розвиваються, з акцентом на їхню структуру (інституції, технології, соціальні відносини). Їх мета — зрозуміти, як ці фактори впливають на те, як економіка країни пристосовується до змін і реагує на політику розвитку. Важливим припущенням структуралістів є те, що ринкові механізми не завжди працюють ідеально в цих країнах. Це може призводити до нерівності, інфляції та відставання від розвинених країн.

Неоструктуралістський підхід, який розвинувся пізніше, визнає важливість:

  • політичних та інституційних факторів: вони значно впливають на економіку;
  • збільшення внутрішніх заощаджень: це необхідна умова для інвестування та зростання;
  • комплексного підходу до інфляції: вона потребує не лише монетарної та фіскальної політики, але й соціальних, психологічних та політичних змін;
  • зміцнення виробничої та технологічної бази: це ключ до конкурентноспроможності;
  • інтеграції у світову економіку на вигідних умовах: це стимулює зростання;
  • структурних змін: вони є важливою частиною загального розвитку.

Структуралістська економіка — це складний напрямок, але її основні ідеї можуть допомогти нам краще зрозуміти проблеми, з якими стикаються країни, що розвиваються, та знайти шляхи їх вирішення.

Нова структурна економіка

[ред. | ред. код]

Нова структурна економіка — стратегія економічного розвитку, розроблена головним економістом Світового банку Джастіном Іфу Ліном. Стратегія поєднує ідеї як неокласичної економіки, так і структурної економіки.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • О. Йосипенко. Структуралізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 611. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Бродовська, О. Г, Глобальна інклюзивна економіка в умовах новітніх трансформаційних викликів/ О. Г. Бродовська. — Тернопіль: ЗУНУ, 2023. — 343 с.
  • Глобальна економіка: становлення, трансформації, виклики: підручник / В. Кулішов, І. Мієтулє, А. Шайкан ; за заг. ред. В. Кулішова. — Прага: OKTAN-PRINT, 2023. — 500 с.
  • Глобальна макрофінансова економіка: метод. рек. / уклад. В. В. Козюк, О. П. Шиманська; відп. за вип. В. В. Козюк. — Тернопіль: ЗУНУ, 2022. — 20 с.
  • Липов, В. В. Глобальна економіка: навч. посіб. / В. В. Липов. — К. : ЦУЛ, 2018. — 439 с.
  • Башнянин, Г. І. Економічні системи: методологічні проблеми метрологічного аналізу ефективності капіталізації, лібералізації, соціалізації і дерегулювання [Текст] / Г. І. Башнянин. — Львів: Ліга-Прес, 2017. — 832 с.
  • Макроекономічна теорія [Текст]: навч. посіб. / Г. І. Башнянин, Л. С. Томашик, А. Р. Середа [та ін.] ; за ред. Г. І. Башнянина, Л. С. Томашик. — 2-ге вид., стер. — Львів: Новий Світ — 2000, 2009. — 552 с.

Посилання

[ред. | ред. код]