Перейти до вмісту

Стуженко Анатолій Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стуженко Анатолій Ілліч
 Полковник
Загальна інформація
Народження6 жовтня 1966(1966-10-06) (58 років)
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
2018—дотепер
 118 ОБрТрО, командир
2015
 43 ОАБр, командир дивізіону

Стуженко Анатолій Ілліч (нар. 6 жовтня 1966(19661006), с. Білине, Балтський район, Одеська область[1]) — український полковник,[2][3][уточнити] командир 118-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Отримав вищу освіту[4].

Учасник антитерористичної операції на сході України протягом півтора року в складі новосформованої артилерійської бригади до формування якої був залучений та очолював один з її дивізіонів.

У 2018 році очолив 118-ту окрему бригаду територіальної оборони.[5][6]

Російське вторгнення 2022 року

[ред. | ред. код]

31 січня 2024 року висловився за жорсткі методи мобілізації. Зокрема, він запропонував за непокору військовослужбовцям ТЦК «прострілювати коліно».[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список кандидатів кандидатів у депутати
  2. ВРУЧЕННЯ НАГОРОДИ. smila-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018. [Архівовано 2018-12-16 у Wayback Machine.]
  3. На Черкащині розпочалися навчання із територіальної оборони. Інфоміст (укр.). 6 серпня 2019. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2019. [Архівовано 2019-08-08 у Wayback Machine.]
  4. Хто Анатолій Стуженко і що за скандал з мобілізацією та прострілюванням коліна
  5. Черкаський район спрямує 247 тисяч на засоби зв'язку для батальйону тероборони. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  6. Приймаємо навіть жінок: на Черкащині з'явилася бригада територіальної оборони. zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
  7. «Не вийшов із машини — прострелили коліно». Український командир виступив за «жорстку» мобілізацію. nv.ua (укр.). Процитовано 31 січня 2024.