Стівен Коен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стівен Коен
англ. Stephen Frand Cohen
Народився25 листопада 1938(1938-11-25) або 1938[1]
Оуенсборо, Кентуккі, США[2]
Помер18 вересня 2020(2020-09-18)[3]
Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
·рак легень
Країна США
Діяльністьісторик, викладач університету, журналіст, русист, письменник
Alma materКолумбійський університет (1969)
Індіанський університет в Блумінгтоніd (1962)
Університет Індіани
Pine Crest Schoold
Галузьрусистика[4], історія СРСР, совєтологія і історія[4]
ЗакладПринстонський університет
Нью-Йоркський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньбакалавр, Master of Artsd і доктор філософії
Науковий керівникРоберт Такер
ЧленствоРада з міжнародних відносин
Партіянезалежний політик
У шлюбі зKatrina vanden Heuveld
Нагороди

Стівен Френд Коен (англ. Stephen Frand Cohen; 25 листопада 1938, Оуенсборо, штат Кентуккі, США — 18 вересня 2020) — американський історик-совєтолог, який вивчав історію СРСР. Емерит-професор Принстонського і Нью-Йоркського університетів. Основною темою його робіт є розвиток Радянської Росії після Жовтневого перевороту 1917 року, а також відносини зі Сполученими Штатами.

Біографія

[ред. | ред. код]

Стівен Коен народився 25 листопада 1938 року в штаті Кентуккі. Його дід був єврейським переселенцем з Литви, що входила тоді до складу царської Росії. Здобув вищу освіту за спеціальністю «економіка та публічна політика» в Університеті Індіани, який закінчив у 1960 році. У 1959 році, проходячи курс політики, історії та економіки в Англії, на запрошення друга взяв участь у шеститижневій поїздці по п'яти радянських містах. Перебування в Радянському Союзі пробудило у Коена живий інтерес до російської історії. Після повернення в Університет Індіани він взявся за вивчення історії СРСР під керівництвом совєтолога Роберта Такера.

Коен пішов за своїм наставником у Колумбійський університет і за його порадою обрав темою своєї дисертації політичну біографію Миколи Бухаріна. В 1968 році була завершена ця дисертація, покладена в основу книги про Бухаріна (видана в 1973 році). У 1975 році Коен отримав листа від сина Бухаріна, Юрія Ларіна, який прочитав книгу про свого батька і запросив її автора в Радянський Союз. Після зустрічі з Коеном Юрій Ларін спільно з журналістом Євгеном Гнедіним[de], який працював у 1930-х роках під керівництвом Бухаріна в «Известиях», взявся за переклад книги Коена (під псевдонімами Ю. і Є. Четвергови).

У 1968—1998 роках професор Принстонського університету.

Коен був другом президента СРСР Михайла Горбачова, був радником американського президента Джорджа Буша-старшого під час розпаду Радянського Союзу і зустрічався з дочкою Сталіна Світланою Аллілуєвою. У своїх дослідженнях і замітках Коен передрікав перебудову; з її початком він підключився до суспільного життя в СРСР. Зокрема, він не тільки взяв участь в ініційованій в 1978 році лондонським Фондом миру імені Бертрана Рассела кампанії за відновлення доброго імені Бухаріна в Радянському Союзі, до якої приєдналися соціалістичні і єврокомуністичні партії миру, але і безпосередньо сприяв вдові Бухаріна Анні Ларіній в реабілітації її репресованого чоловіка в 1988 році[5]. Також Коен входив до американської Ради з міжнародних відносин.

За своїм політичним переконанням ліберал (за європейською класифікацією — лівий). Незважаючи на те, що Коен належав до числа совєтологів, що ставилися до Радянської країни з симпатією, в СРСР до початку перебудови він вважався «антикомуністом», на міжнародній виставці-ярмарку в Москві в 1979 році примірник його книги про Бухаріна був конфіскований.

З 1998 року викладав курс «Історія Росії після 1917 року» на факультеті наук і мистецтв Нью-Йоркського університету, професор російських досліджень.

Його перу належить ряд книг, включаючи «Переосмислюючи радянський досвід: політика і історія з 1917 року» (англ. Rethinking the Soviet Experience: Politics and History Since 1917) і «Провал хрестового походу. США і трагедія посткомуністичної Росії» (англ. Failed Crusade: America and the Tragedy of Post-Communist Russia). Широко відомо його дослідження «Бухарін. Політична біографія. 1888—1938» (англ. Bukharin and the Bolshevik Revolution: A Political Biography, 1888–1938). У цій книзі є дослідження взаємозв'язку політичної програми Бухаріна і результату внутрішньопартійної боротьби[ru] 19281929 років, автор заочно полемізує з Ісааком Дойчером[en] і Едвардом Карром, який розглядає позицію Льва Троцького як єдину альтернативу сталінізму в СРСР. Коен висуває концепцію «бухарінської альтернативи» (що складалася в розширенні внутрішньопартійної демократії аж до політичного плюралізму, продовження нової економічної політики і добровільної колективізації) сталінського «великого перелому».

Професор Коен помер 18 вересня 2020 року в своєму будинку в Нью-Йорку від раку легенів[6].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З першою дружиною, оперною співачкою, розлучився. Від цього шлюбу мав сина і дочку.

Друга дружина Стівена Коена — з 1988 року, Катріна Ванден Г'ювел[en] — головний редактор відомого ліберального (лівого по європейській класифікації) видання «The Nation», де часто публікувались статті Коена[7]. Мав дочку від цього шлюбу.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Грант Ґуґґенгайма (1976 рік, 1988 рік)[8]
  • Орден Дружби «за великий внесок у зміцнення російсько-американського співробітництва», 2008[9]
  • Премія «Ліберті» за видатний внесок у розвиток культурних зв'язків між Росією і США, 2011[10]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Книги англійською мовою
Книги російською мовою
  • Коэн С. Бухарин: Политическая биография. 1888—1938 = Bukharin and the Bolshevik Revolution: A Political Biography, 1888–1938. — М. : Прогресс — Академия, 1988. — 574 с. — ISBN 5-01-001900-0. (та 1989 р.: ISBN 5-338-00678-2ISBN 5-01-001900-0(рос.)
  • Коен С. Провал крестового похода: США и трагедия посткоммунистической России. — М.: АИРО-ХХ, 2001. — 304 с. ISBN 5-88735-073-3 (рос.)
  • Коен C. Можно ли было реформировать Советскую систему? — М.: АИРО-XX, 2005. ISBN 5-88735-135-7 (рос.)
  • Коен C. «Вопрос вопросов»: почему не стало Советского Союза? — М.: АИРО-XXI; СПб.: Дмитро Буланін, 2007. — 200 с. ISBN 5-91022-044-6, ISBN 5-86007-541-3 (рос.)
  • Коен С. Долгое возвращение: Жертвы ГУЛАГа после сталинизма. — М.: Новий хронограф, АИРО-XXI, 2009. — 144 с. ISBN 978-5-94881-076-8, ISBN 978-5-91022-100-4 (рос.)
  • Коэн С. Жизнь после ГУЛАГа: Возвращение сталинских жертв / Перевод Ирины Давидян. — М. : АИРО-XXI, 2011. — (Серия «АИРО — первая публикация в России») — 5000 прим. — ISBN 978-5-91022-150-9. (у пер.) (рос.)
Статті англійською мовою
  • «The Friends and Foes of Change: Reformism and Conservatism in the Soviet Union» in: Alexander Dallin/Gail W. Lapidus (eds.): The Soviet System: From Crisis to Collapse. Westview Press, Boulder/San Francisco/Oxford 2005 ISBN 0-8133-1876-9
  • «Stalinism and Bolshevism» in: Robert C. Tucker (ed.): Stalinism: Essays in Historical Interpretation, Transaction Publishers, New Brunswick, New Jersey, 1977. ISBN 0-7658-0483-2
Статті російською мовою

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Indiana Authors and their Books, 1967-1980 / D. E. ThompsonWabash College, 1981.
  2. Freebase Data DumpsGoogle.
  3. Stephen F. Cohen, Influential Historian of Russia, Dies at 81
  4. а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. Hayes, Nick (15 листопада 2010). Understanding U.S.–Russian relations: A conversation with Stephen F. Cohen. MinnPost. Процитовано 22 травня 2016.
  6. McFadden, Robert D. (21 вересня 2020). Stephen F. Cohen, Influential Historian of Russia, Dies at 81. The New York Times. Процитовано 22 вересня 2020.
  7. Stephen F. Cohen profile. Russianslavic.as.nyu.edu. Процитовано 26 листопада 2012.
  8. Stephen F. Cohen. John Simon Guggenheim Foundation (англ.). gf.org. Процитовано 12 вересня 2019.
  9. Американский политолог Стивен Коэн награждён российским орденом Дружбы, РИА Новости, 04.12.2008
  10. Стивену Коэну вручена премия Liberty [Архівовано 2016-03-14 у Wayback Machine.], Голос Америки, 22.10.2011

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]