Суанський ліс
| Суанський ліс | |
 | |
| Країна |
 Бельгія[1] |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Брюссельський столичний регіон Фламандський регіон Валлонія |
| Розташований на природоохороній території | Forests of Brabant National Parkd |
| У межах природно-географічного об'єкта | Brabantian Ardennesd, Senne Valleyd, Druivenstreekd |
| Оператор | Sonian Forest Foundationd |
| Статус спадщини | охоронювана пам'ятка історії в Брюсселіd[1], частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][2], Exceptional heritage property of Walloniad і пам'ятник культурної спадщини у Валлоніїd |
| Площа | 4383 га |
 | |
| Офіційний сайт(фр.) Офіційний сайт(нід.) Офіційний сайт(англ.) Офіційний сайт(нім.) | |
 Суанський ліс у Вікісховищі | |
50°46′14.160000100006″ пн. ш. 4°26′48.1200001″ сх. д. / 50.77060° пн. ш. 4.44670° сх. д.
Суанський ліс (нід. Zoniënwoud, фр. Forêt de Soignes) — ліс у центральній частині Бельгії, на південному сході від Брюсселю. Площа — 4386 га. Деревна рослинність складається на 80 % з буку і на 20 %— з дубів та шпилькових.[3]
Територія Суанського лісу входить до складу 3 регіонів Бельгії — приблизно 38 % лісу перебувають під наглядом Брюссельського столичного регіону, 56 % — під наглядом уряду Фламандського регіону і 6 % — під наглядом Валлонського регіону.[4] Суаньський ліс є частиною комун Фламандського регіону Сінт-Генезіус-Роде, Хуіларт, Оверейсе, Тервюрен, комун Брюссельського столичного регіону Уккел, Ватермаль-Буафор, Одергем, Волюве-Сен-П'єр і Валлонського регіону Ла-Юльп.
Через ліс проходять кілька автомобільних шосейних доріг та залізниця.
Ґрунти й топографія лісу є реліктами часів останнього льодовикового періоду та залишаються майже незмінними протягом останніх 12000 років.[5] Рельєф лісу є горбистим.
-
Суанський ліс. -
Суанський ліс восени.
Ліс, розташований біля Брюссельського столичного регіону з населенням 1,2 млн осіб, зазнає значного антропогенного впливу, адже щорік його відвідують мільйони людей.[5]
Суанський ліс являє собою лише невелику частину колись великого пралісу, що пролягав від річки Самбр до річки Шельди.[3] Суанський ліс зменшився до сучасних розмірів на початку 20 століття.[5] Уперше люди поселилися в цій місцевості за неоліту, 4000 — 5000 років тому.[5] У цьому давньому лісі проживало одне з племен белгів — нервії. Тут вони чинили великий опір римським завойовникам і в середині І ст. до н. е. зазнали поразки від легіонів Юлія Цезаря.[3]
За часів Римської імперії в лісі було розвинене виробництво деревного вугілля, тому він мав назву «сільва карбонарія» — «вугільний ліс».
У 10 столітті, коли було засновано Брюссель, ліс став його мешканцям джерелом кормів для худоби, палива й будівельного матеріалу.[5] У 13 столітті з'явилися перші закони, що регулювали користування лісом. У 13 столітті ліс став власністю герцогів Брабанту. У 15 столітті ліс славився серед європейських монархів як чудове місце для полювання. [джерело?] У 18 столітті площа лісу скоротилася на 1000 га. Австрійський уряд відновив ліс на цій території, висадивши тут переважно бук.[5]
У 14 і 15 століттях у лісі було засновано кілька монастирів.
Тут відбувалося багато сутичок між французькими та іспанськими військами під час війни Аугсбурзької ліги (1688—1697). Серед загонів, що орудували в лісі, одним з найвідоміших був загін ватажка Жака Пастура (1659—1723) (фр. Jacques Pastur[fr]) на прізвисько Жако (Jaco), уродженця тутешніх місць, який перебував на службі в іспанській армії. 1705 року за наказом штатгальтера Іспанських Нідерландів Максиміліана ІІ в лісі було збудовано редут, прозваний за ім'ям Пастура Фортом Жако (фр. Fort Jaco[fr]). Форт було збудовано з метою створення перепон для французів на під'їздах до Брюсселю. Він був демонтований 1820 року.[3]
Наприкінці 18 століття, під час французького панування в Бельгії (1795—1815) після Французької революції, усі монастирі, що були розташовані в лісі, були розпущені, від них до сьогодні залишилися лише розкидані по лісу фрагментарні залишки. Серед них є залишки будівель Грюнедальського монастиря, заснованого августинцями в 14 столітті містиком Іоганном ван Рюйсбруком. Будівлі цього монастиря, які можна побачити в лісі, відносяться до 18 століття.[3]
Під час французького панування в Бельгії уряд розмежував ліс і розподілив поміж навколишніми містами й селами. Дуб із лісу в цей час ішов на будівництво військових кораблів. Під час перебування Бельгії в складі Об'єднаного королівства Нідерландів (1815—1830) ліс було передано в користування приватних власників. 1842 року ліс перейшов у державну власність, його використання було передано Службі водних ресурсів і лісів (фр. Office des Eaux et des Forêts).
У 19 столітті Суанський ліс займав площу втричі більшу від своєї сучасної (на початок ХХІ століття), у ньому було багато озер і струмків, більша частина яких щезла через антропогенні фактори. Вирубці лісу сприяло зростання комун, розташованих біля Брюсселю.[3]
У лісі домінує бук. Середній вік буків становить 140 років. У лісі нараховується близько 35000 високих дорослих дерев, або приблизно 7 високих дерев на 1 гектар, що аналогічно концентрації таких дерев у первісних лісах. Висота буків сягає 50 метрів. Окрім буку, тут зростають дуб скельний, береза, клен, липа та граб.[5]
Суанський ліс надихав багатьох фламандських художників. Трьох фламандських художників — Лодевейка де Ваддера, Жака д'Артуа і Лукаса Ахтсхеллінка — часто називають «художниками Суанського лісу» через особливе місце його в творчості цих художників. Він також займає значне місце в творчості Франса Ваутерса, Корнеля Гюїсманса, Бернарда ван Орлея та багатьох інших.
-
Лодевейк де Ваддер. Суанський ліс із крамарями-розносниками. -
Лукас Ахтсхеллінк. Суанський ліс із подорожниками на стежці. -
Жак д'Артуа. Суанський ліс із селянським господарством, селянами, коровами й козами біля водопою.
- B. Muys, H. Baeté, T. Llobet. Fauna and Flora of the Sonian Forest. 2021. ISBN 9789056156862 (англ.)
- S. Pierron. Histoire de la forêt de Soigne. Bruxelles, Imp. scientifique Charles Bulens, 1905. (фр.)
- La Forêt de Soignes: Connaissances nouvelles pour un patrimoine d'avenir. Editions Mardaga, Wavre, 2009. ISBN 978-2-8047-0030-0(фр.)
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ http://whc.unesco.org/en/list/1133/multiple=1&unique_number=2152
- ↑ а б в г д е Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. — Maryland: Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 115—116.
- ↑ OECD Environmental Performance Reviews: Belgium 2021. OECD. 2021. OECD Publishing, Paris. ISBN 978-92-64-41981-0 Page 132 (англ.)
- ↑ а б в г д е ж A forest for all and for always, near Brussels. // Forests and sustainable cities: Inspiring stories from around the world. Food and Agriculture Organization of the United Nations. 2018. Pages 67 — 70. (англ.)
.svg){kind=small}
