Суворін Олексій Сергійович

Суворін Олексій Сергійович
рос. Алексей Суворин
Псевдо	Василий Марков, А. И—н, А. Бобровский і Незнакомец
Народився	11 (23) вересня 1834  Коршево, Бобровський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер	11 (24) серпня 1912 (77 років)  Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Поховання	Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна	Російська імперія
Діяльність	журналіст, видавець, письменник, театральний критик, літературний критик, публіцист, драматург
Галузь	журналістика, публіцистика, літературна критика, театральна критикаd і драма
Alma mater	Михайловський Воронежський кадетський корпусd і Костянтинівське артилерійське училище
Знання мов	російська
Партія	Російські збори
У шлюбі з	Anna Suvorinаd і Anna Orfanovad
Діти	Boris Alexeievitch Suvorind, Mikhail Suvorind і Alexei Suvorind
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Суворін Олексій Сергійович (рос. Суворин Алексей Сергеевич; 1834 село Коршево, Воронезька губернія — 1912 Царське Село) — російський журналіст, видавець, письменник, театральний критик і драматург.

Життєпис

Навчався в воронезькому Михайлівському кадетському корпусі (закінчив в 1851) і в спеціальних саперних класах Дворянського полку. Незабаром вийшов у відставку, витримав іспит на звання вчителя повітового училища.

Кілька кореспонденцій з Воронежа (під псевдонімом Василь Марков) в «Русской речи» (1861) звернули на себе увагу видавця цього журналу, графині Є. В. Саліас-де-Турнемір, яка запропонувала Суворину переселитися в Москву і стати кореспондентом «Русской речи».

У 1863 році Суворін переселився в Петербург.

Широку популярність отримав у другій половині 1860-х років, коли під псевдонімом Незнайомець став писати в «Санкт-Петербургские ведомости» недільний фейлетон («Тижневі нариси і картинки»).

За своїми переконаннями Суворін на той час був помірно-ліберальним західником.

Новое время

В кінці 1875 року Суворін став писати недільні фейлетони в «Біржових відомостях» П. І. Полетики, а на початку 1876 року придбав разом з В. І. Лихачовим газету «Новое время».

У 1901 році Суворін брав участь у створенні монархічної організації «Русское собрание».

Ставлення до українці

	Малоруська мова, з її ніжністю і співучістю, здається нам якоюсь дитячою мовою, мовою гумористичною, і з цим розумінням важко нам, великоросам, розлучитися
— Суворін О. С.

Український театральний журналіст Олег Вергеліс описує Суворіна як контраверсійну особу, яка могла «падати у крайнощі антисемітизму та українофобства».

Після перегляду репертуару Театру корифеїв Суворін видав книгу «Хохли й хохлушки».

Посилання

• Суворін Олексій Сергійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 1007-1008.
• Суворін Алексей // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1857. — 1000 екз.