Перейти до вмісту

Сулейман Рустам

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сулейман Рустам
азерб. Süleyman Əliabbas oğlu Rüstəmzadə
Народився12 березня 1906(1906-03-12)[1]
Новхани, Бакинський повіт, Бакинська губернія, Російська імперія
Помер10 червня 1989(1989-06-10)[2] (83 роки)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
ПохованняАлея честі
Країна Російська імперія
 Азербайджанська Демократична Республіка
 СРСР
Діяльністьмовознавець, поет, перекладач, публіцист, драматург, головний редактор
Alma materМДУ і Бакинський державний університет
ЗакладАзербайджанський Державний Академічний Драматичний Театр[3]
Мова творівазербайджанська
Жанрвірш і оповідна поезіяd
ЧленствоСП СРСР
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 2 ступеня заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР Державні премії Азербайджану Державні премії Азербайджану Lenin Komsomol Prize of Azerbaijan Golden Pen Prize
CMNS: Сулейман Рустам у Вікісховищі
Сулейман Аліаббас оглу Рустамзаде, Сулейма́н Руста́м
Сулейман Аліаббас оглу Рустамзаде, Сулейма́н Руста́м
Поштова марка Азербайджану, 2006 рік

Сулейма́н Руста́м (азерб. Süleyman Əliabbas oğlu Rüstəmzadə; 1906—1989) — азербайджанський радянський поет і драматург, громадський діяч.[4]. Один з авторів слів Гімну Азербайджанської РСР (разом з Самедом Вургуном і Гусейном Арифом).

Народний поет Азербайджанської РСР (1960). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1950)[5]. Герой Соціалістичної Праці (1976). Член ВКП(б) з 1940 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 березня[6] 1906 року в селі Новхани (нині Апшеронський район, Азербайджан) у родині коваля.

До революції навчався в російсько-татарській школі. В школі директором і педагогом тоді був Сулейман Сані Ахундов, який пробудив, як писав С. Рустам, інтерес до літератури, а зміцнили цей інтерес відомі педагоги тих часів — М. Везіров, Р. Таїров, А. Ісрафілбейлі. Після він вступає до Бакинського електротехнікуму, потім — на східний факультет Азербайджанського державного університету, де його однокурсниками були Джафар Джабарли, А. Бадалбейлі, В. Хулуфлу[ru], їх педагогом був видатний письменник Абдулрагімбек Ахвердов.[7]

1929 року продовжує освіту на факультеті літератури і мистецтва I-го Московського державного університету. Від 1937 року працював директором Азербайджанського державного драматичного театру ім. М. Азізбекова. Був депутатом усіх скликань парламенту радянського Азербайджану, протягом 1971 — 1989 років він — голова Верховної Ради АзРСР.

Сулейман Рустам був не тільки поетом, але й перекладачем, літератором. Він перекладав на рідну мову «Скарбниця таємниць» Нізамі (спільно з Аббасалі Саровлу), твори Т. Г. Шевченка, І. А. Крилова, О. С. Грибоєдова, О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. О. Некрасова та ін[8]. Переклав азербайджанською мовою «Заповіт» Т. Шевченка.[9]

Твори Рустама перекладено багатьма мовами світу, в тому числі на російську. Член ВКП(б) з 1940 року.

Рустам працював головним редактором газети «Эдебийет газети» («Літературна газета»). Лауреат багатьох престижних премій Азербайджану, СРСР[4].

Помер 10 червня 1989 року. Похований в Баку на Алеї честі.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • 2006 року було випущено поштову марку Азербайджану, присвячену Рустамзаде.
  • У Баку йому встановлено меморіальну дошку.[10]
  • Його ім'ям названо вулицю в Баку.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перший збірник віршів — «Від печалі до радості», написаний 1927 року, як і багато віршів поета, створених у 20-ті роки («Партизан Алі», «Безрукий герой») присвячені комсомолу, громадянській війні, відвазі борців за Радянську владу.

Головною тематикою творів, створених поетом у 1930-ті роки («Романтика ночі») було відтворення романтики колективної праці. Поема «Хороший товариш» присвячена трудовим подвигам бавовнярів у Муганських степах.

У 1939—1940 роках С. Рустам створив п'єсу «Гачаг Набі». Поет використав народні сказання про Гачага Набі, розширив і поглибив їх соціально-історично, надав п'єсі сучасного звучання. Основні герої п'єси — уславлений ватажок народного руху XIX століття Гачаг Набі, його смілива дружина і сподвижниця Хаджар.

Син бідного селянина Набі, що батракував у бека, не витримує жорстокості і грубості господаря, біжить у гори, стає «гачагом» (гачаг — дослівно — утікач, вигнанець), збирає навколо себе незадоволених селян, мстить за зганьблений народ, забирає у багатіїв гроші й товари і роздає біднякам. Його підтримує вся округа, він хоробро чинить опір царським чиновникам і жандармам і довгий час тримає в страху поміщиків. Але, як будь-який стихійний селянський рух, терпить крах і заколот «благородного розбійника» Набі.

Написані в роки німецько-рядянської війни патріотичні вірші («Настане день», «Синам Азербайджану», «Відповідь старого») присвячені мужності і самовідданості радянських людей, їх непохитній вірі в перемогу над ворогом. Значну популярність здобув вірш С. Рустама «Мати і листоноша» (1942). Мати довгих чотири місяці чекає звістки від сина — фронтовика, жене листоношу: «Не буде листа мені… більше не приходь». Листоноша йде засмучений, але він не ображений, йому гірко за страждання старої матері. У свою чергу мати глибоко переживає свій вчинок. Нарешті, листоноша приносить довгоочікуваного листа, і цій події разом з матір'ю радіють і листоноша, і вся округа. Це вірш, написаний з великою емоційною силою, глибоко хвилює читача, пробуджує в нього світлі почуття.

У повоєнні роки поет написав збірку віршів «Два береги», присвячений важкому життю азербайджанських бідняків в Ірані і післявоєнному розквіту Радянського Азербайджану. У поемі «Серце Гафура» відтворено образ героя війни Гафура Мамедова, який грудьми затулив свого командира від ворожих куль.[11]

Твори

[ред. | ред. код]
  • Настане день. Москва, 1943
  • Меч і вірш. Баку, 1943
  • «Два береги». Баку, 1949
  • «Два береги». Москва, 1950
  • Вірші. Баку, 1954
  • Вірші. Москва, 1958
  • Бажання серця. Москва, 1959
  • Два береги. Баку, 1986
  • Серце Гафура. Баку, 1950
  • Слово про російською брата. 1960
  • Не можу забути. Москва, 1963
  • Відкритий лист. Баку, 1963
  • Друга весна. Москва, 1967
  • Каспійські хвилі. Москва, 1971
  • Душа. Москва, 1974
  • Залізні рядки. Москва, 1982

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сүлейман Рүстәм (библиография) — Bakı: 1950. — С. 8. — 94 с.
  2. ↑ International Music Score Library Project — 2006.
  3. ↑ Герои страны — 2000.
  4. ↑ а б Сулейман Рустам (рос.). Большая советская энциклопедия. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 19 лютого 2010. [Архівовано 2015-04-18 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Постановление Совета Министров СССР «O присуждении Сталинских премий за выдающиеся работы в области искусства и литературы за 1949 год» // Правда: газета. — 1950. — 9 март.
  6. ↑ Гулиев А. К. Сүлейман Рүстәм (библиография) : [азерб.]. — Б. : Гызыл Шәрг, 1950. — С. 8. — 94 с.
  7. ↑ К 100-летию со дня рождения Сулеймана Рустама (рос.). Издание Всероссийского Азербайджанского Конгресса. Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 17 лютого 2010. [Архівовано 2012-07-22 у Archive.is]
  8. ↑ Введенский Б.А. Большая советская энциклопедия Том 37=Большая советская энциклопедия Второе издание (рос.). Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2010. [Архівовано 2015-02-11 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989
  10. ↑ Памятники Азербайджана[недоступне посилання з Октябрь 2019]
  11. ↑ М. А. Дадашзаде. История Азербайджанской литературы. Издательство: «Маариф» — 1987

Джерела

[ред. | ред. код]
  • М. А. Дадашзаде «Історія Азербайджанської літератури» Видавництво «Маариф» — 1987

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сулейман_Рустам&oldid=43881941