Сурков Петро Миколайович
| Сурков Петро Миколайович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження | 24 липня 1915 село Єрмаковське, Красноярський край, РФ. | ||
| Смерть | 12 січня 1944 (28 років) м. Калинковичі, Гомельська область, Білорусь | ||
| Поховання | Калинковичі | ||
| Країна |  СРСР | ||
| Рід військ | стрілецькі війська | ||
| Роки служби | 1937–1940; 1941–1944 | ||
| Партія | КПРС | ||
| Звання | гвардії старший лейтенант | ||
| Командування | заст. командира 2-го батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | ||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна Чернігівсько-Прип'ятська операція Битва за Дніпро Битва за Київ (1943) Калинковицько-Мозирська операція | ||
| Нагороди |
| ||
Петро Миколайович Сурков (24 липня 1915 — 12 січня 1944) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, застунпик командира з політчастини 2-го батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії старший лейтенант[1].
Народився 24 липня 1915 року у селі Єрмаковське Красноярського краю. Закінчив десятирічку, працював вчителем у с. Роз'їзжеє Красноярського краю. Строкова служба у лавах Червоний Армії у 1937–1940 роках. З початком війни призваний до армії. Закінчив полкову школу і курси політскладу у 1942 році, воєнно-політичне училище в 1943 році.
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка и Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник М. С. Борисов написав, що під час форсування Дніпра Сурков проявив все своє вміння і командирську винахідливість. Разом з першою групою форсував Дніпро. Натрапивши на ворожий пароплав з баржею, захопив їх, незважаючи на сильний вогонь, що вівся з пароплава. Разом зі своїм загоном забезпечив переправу усього полку[2].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшому лейтенанту Суркову Петру Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[3].
П. М. Сурков бере участь у звільненні України і Білорусі. 12 січня 1944 року загинув в бою за м. Калинковичі Гомельської обл., Білорусь. Похований в м. Калинковичі на братському кладовищі радянських воїнів і партизан.
- Медаль «Золота Зірка» № 1570 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- На батьківщині Героя в селі Єрмаковське Красноярського краю його ім'ям названо вулицю.
- На будинку школи у с. Роз'їзженському Красноярського краю, де Сурков П. М. працював вчителем, встановлена меморіальна таблиця.
- Ім'ям П. М. Суркова названо вулицю в м. Калинковичі Гомельської обл., Білорусь.
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.793756, д.46, запись 150031259, стр. 217 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
- Сурков Петро Миколайович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Публикации Красноярска (рос.)
- В.Гроссман. Первый день на Днепре (рос.)
- Их именами названы…[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5. (рос.)
