Сусак звичайний
| Сусак звичайний | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Butomus umbellatus L., 1753 | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Сусак звичайний[1] або сусак зонтичний[2][3] (Butomus umbellatus) — вид трав'янистих водних рослин родини сусакові (Butomaceae), поширений у Євразії й північно-західній Африці, натуралізований у Північній Америці.
Наукова назва «Butomus umbellatus» походить від грецьких слів: «bus» — «бик», «tomnein» — «відщипувати» і латинського «umbellatus» — «зонтикоподібний»[4].
Вже сама назва говорить про сусак, як про кормову рослину для худоби. Листки сусака йдуть на корзини та рогожі. Товсті ж кореневища замінювали якутам хліб.[4]
Європа: майже вся територія, крім Ісландії й Мальти; Північна Африка: Алжир, Марокко, Туніс; Азія: Китай, Афганістан, Індія, Кашмір, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Пакистан, Росія, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджан, Туреччина, Ізраїль, Ліван, Сирія; натуралізований: пн. США, пд. Канада. Населяє нерухомі або повільні води озер, ставків і каналів[5][6][7].
В Україні зростає на заболочених луках, на берегах річок і ставків, у повільних водах — на всій території, звичайний[2]. Входить у перелік видів, які перебувають під загрозою зникнення на території Запорізької області[3].
Багаторічна прибережна рослина заввишки від 40 см до 1,5 м, з пучком лінійних прямостоячих листків. Кореневище товсте, горизонтальне. Стебло безлисте (усі листки прикореневі), на верхівці розташоване зонтикоподібне суцвіття. Листки в нижній частині тригранні, вище — пласкі, у глибокій воді й на швидкій течії іноді тонкі, стрічкоподібні. Стебло голе, округле. Цвіте в червні-липні. Численні біло-рожеві квітки до 25 мм у діаметрі зібрані в суцвіття-зонтик. Завдяки схожості гарних блідорожевих суцвіть сусака із зонтиком рослина дістала свою назву.[8] Квітки на довгих квітконіжках, мають три зеленувато-червоні чашолистки, три рожевих пелюстки, дев'ять тичинок і шість червоних маточок.[4] Плоди — збірні листівки.
У сухих кореневищах міститься 60 відсотків крохмалю, 14 відсотків білка, 4 відсотка жиру[4].
Ще в 1871 році іркутські хіміки, досліджуючи якутський «хліб», писали: «У борошні з коріння сусака є все необхідне для харчування людини»[4].
У Японії, Південній Кореї та Китаї бульби сусака — популярні овочі. Бульбоподібні утворення на коренях споживають замість картоплі, готуючи смажені, печені й варені гарніри до рибних, м'ясних і овочевих страв.[9]
З кореневища сусака роблять борошно. З одного кілограма кореневищ виходить 250 грамів борошна[4]. З борошна печуть хліб і коржі. Крім того, кореневища печуть і смажать з салом. У Монголії сусак заготовлюють на борошно та крупу, яку додають до монгольського чаю.[10]
Якути і калмики вживають в їжу сусак. В Італії жителі П'ємонту заготовляють про запас нарізані і висушені кореневища сусака. Засмажене кореневище є хорошим сурогатом кави.[4]
Щоб не сплутати сусак з дуже отруйною рослиною — цикутою (отруйна рослина родини зонтичних, зростаюча біля води), в якої дрібні білі квітки зібрані в суцвітт'я — складну парасольку, сусак прекрасно розпізнається за своїм характерним, суцвіттям-парасолькам і більш крупними квітками. Але збирають кореневища його або пізно восени, або навесні до цвітіння (у червні), для цього під час цвітіння його відзначають стрічками, кілочками або іншими знаками, з тим щоб по них можна було знайти кореневища восени і навесні.[4]
Стебла й листки використовують для плетіння різних виробів та на підстилку худобі.[8]
Кореневище необхідно заготовлювати рано навесні до того моменту поки рослина починає цвісти, можна пізно восени, коли закінчується вегетація. Для того, щоб дістати його з водойми, необхідно використовувати вила, їх промити під проточною водою, позбавиться від надземної частини, гнилі. Товстий корінь потрібно порізати на невеликі шматки, потім пров'ялити, сушити в приміщенні, яке постійно провітрюється, можна в спеціальній сушарці. Корінці і кореневище необхідно дрібно нарізати кружальцями, соломкою, покласти на деко, зверху прикрити, потім необхідно підсушити найкраще на сонці. Сушитися рослини до 7 годин, температура повинна бути до 60 градусів. Коли корінь добре висохне, його необхідно охолодити, опустити в бляшану або скляну банку, місце для збереження повинно бути сухим і темним. Коли корінь висохне, можна його подрібнити до консистенції порошку, додавати в суп, соуси, борошно, здобу[11].
-
Квіти -
Суцвіття Сусаку зонтичного (Butómus umbellátus), що не до кінця розпустилось. Берег річки Тетерів поблизу с. Кухарі Київської області.Червень 2016 року -
![Суцвіття Сусака зонтичного (Butómus umbellátus) з бджолою медоносною (Apis mellifera)]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/%D0%A1%D1%83%D1%86%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%28But%C3%B3mus_umbell%C3%A1tus%29_%D0%B7_%D0%B1%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%28Apis_mellifera%29.jpg/120px-%D0%A1%D1%83%D1%86%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%28But%C3%B3mus_umbell%C3%A1tus%29_%D0%B7_%D0%B1%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%28Apis_mellifera%29.jpg)
Суцвіття Сусака зонтичного (Butómus umbellátus) з бджолою медоносною (Apis mellifera)] -
Типовий пейзаж річки під час цвітіння сусаку
2.jpg)
![Суцвіття Сусака зонтичного (Butómus umbellátus) з бджолою медоносною (Apis mellifera)]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D1%83%D1%86%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_(But%C3%B3mus_umbell%C3%A1tus)_%D0%B7_%D0%B1%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%8E_(Apis_mellifera).jpg)
_%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D1%96%D1%87%D1%86%D1%96_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2.jpg)
- ↑ Butomus umbellatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 389. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б в г д е ж и Верзилин Н. М. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с. (рос.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 14.03.2018. (англ.)
- ↑ Flora of China. Процитовано 14.03.2018. (англ.)
- ↑ Flora of North America. Процитовано 14.03.2018. (англ.)
- ↑ а б Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.66
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.85
- ↑ UkrMedics.ru
- Сусак зонтичний // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 66, 85, 133.
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |