Сухенко Василь Іванович
| Василь Іванович Сухенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Сотник | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 7 серпня 1893 Київ | |||
| Смерть | ? після 1962 | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР | |||
| Рід військ | Повітряний флот УНР  | |||
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Сухенко Василь Іванович (7 серпня 1893, м. Київ — після 1962) — український військовий, сотник, льотчик-дозорець Повітряного флоту УНР.
Навчався у Переяславській гімназії та Київському політехнічному інституті. Після початку Першої світової війни пішов на військову службу та закінчив школу прапорщиків (1 травня 1915 р.). З 1 червня 1915 р. навчався у Гатчинській авіаційній школі, випущений з неї 1 жовтня 1915 р. зі званням льотчика-дозорця. Служив у 10-му авіаційному загоні, остання посада- ад'ютант загону, останнє звання у російській армії — штабс-капітан. Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня, Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та биндою, Святої Анни 3-го ступеня з мечами та биндою.
З 15 березня 1918 р. перебував на військовій службі в Армії УНР, обіймав різні посади у штабі авіації. З 10 січня 1919 р. — військовий льотчик евакуайованого до Проскурова Полтавського авіаційного дивізіону Повітряного флоту УНР (до 30 березня 1919 р.). З 1 травня 1919 р. — член української військово-технічної місії УНР у Відні, Берліні та Празі, яка займалася закупівлею озброєння, зокрема літаків, для Дієвої армії УНР. 20 червня 1920 р. повернувся з закордону до Армії УНР і був зарахований льотчиком-дозорцем у 1-шу Запорізьку авіаційну ескадрилью.
З 10 жовтня 1920 р. обіймав посаду коменданта групи 1-ї летунської франко-польської школи у Бидгощі. 1 червня 1922 р. був демобілізований з Армії УНР. По тому працював інженером-електриком на різних польських підприємствах, згодом здобув освіту у Вищій Політехніці у Відні, обіймав керівні посади на різних промислових підприємствах Франції. Зокрема тривалий час керував промисловим відділом фабрики «Siemens Kolike» та фабрикою «Philips-Metalix». Протягом 1930-1950-их років мешкав у Парижі. Помер після 1962 р.
28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Василя Сухенка.
Також у Києві один з провулків названо його ім'ям.
- Я. Тинченко. Герої Українського неба: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — 200 с.: іл. ISBN 978-966-8201-94-3
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |