Сюксес Масра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сюксес Масра
Народився 30 серпня 1983(1983-08-30)[1] (40 років)
Чад[2]
Країна  Чад
Діяльність політик, економіст
Науковий керівник Gaël Giraudd[3]
Посада Prime Minister of Chadd
Партія Les Transformateursd

Сюксес Масра (араб. سوكسيه ماسرا‎)(30 серпня 1983(1983-08-30), Чад) — чадський економіст і політик, прем’єр-міністр Чаду з 1 січня по 22 травня 2024 року. Раніше він працював в Африканському банку розвитку, а у 2018 році заснував Les Transformateurs, політичну партію, яка стала частиною опозиції проти колишнього президента Ідрісса Дебі, а після смерті Дебі у 2021 році — Перехідної військової ради[en].

Масра жив у вигнанні в Сполучених Штатах у 2022 — 2023 рр. після протестів у Чаді 2022 року[en]. У 2023 році Масра заявив про намір повернутися напередодні конституційного референдуму 2023 року. 1 січня 2024 року, після повернення, Сюксес Масра був призначений прем'єр-міністром Чаду. [4][5]

Раннє життя та кар'єра

[ред. | ред. код]

Масра народився в Чаді 30 серпня 1983 року і здобув освіту в Чаді, Камеруні та Франції. Після здобуття економічної освіти Масра працював в Африканському банку розвитку економістом до того, як пішов у відставку у 2018 році, щоб розпочати політичну кар’єру. [6]

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

29 квітня 2018 року Масра заснував Les Transformateurs (що означає «Зміни»; араб. المحوِّلون‎), політичну партію та опозиційний рух. Масра заявив про свій намір об'єднати жителів Чаду «як ззовні, так і зсередини» та перетворити країну на чинну соціал-демократію. [6] Масра був відомим критиком Ідрісса Дебі, який обіймав посаду президента Чаду з 1990 року, і чий режим деякі міжнародні ЗМІ описували як авторитарний, недемократичний і корумпований. [7][8][9]

Президентські вибори 2021 року

[ред. | ред. код]

У листопаді 2020 року Дебі оголосив, що балотуватиметься на президентських виборах 2021 року[en], балотуючись на свій шостий термін поспіль. [10] Масра публічно заперечував проти кандидатури Дебі, посилаючись на конституцію Чаду 2018 року, в якій говорилося, що президентські терміни триватимуть шість років і можуть бути поновлені лише один раз. [11][12] Масра згодом подав власну заявку балотуватися як кандидат; його заяву відхилила Незалежна національна виборча комісія, яка заявила, що Les Transformateurs не є офіційно зареєстрованою політичною партією. [7][13] Після цього Масра взяв участь у протестах, які були жорстоко придушені чадськими військами, що призвело до того, що Масра шукав притулку в посольстві Сполучених Штатів у Нджамені протягом шести днів через побоювання за свою безпеку. [11]

16 березня 2021 року Масра зустрівся з Дебі та закликав його відкласти вибори, щоб організувати інклюзивний національний діалог з Дебі; його партія, Патріотичний рух порятунку[en]; та опозиційні партії та організації. [13] Дебі відмовився від перенесення і виграв вибори, здобувши 79,32% голосів; Le Monde назвала вибори «нелегітимними» через масові порушення. [14]

Смерть Дебі та створення Перехідної військової ради

[ред. | ред. код]

20 квітня 2021 року було публічно оголошено про смерть Дебі, а представник армії заявив, що він помер від вогнепальних поранень, коли командував національною армією Чаду проти повстанців Фронту змін і злагоди в Чаді[en] поблизу Ноку[en] під час наступу на Північний Чад[en]. [15] Того ж дня уряд і конституція Чаду були скасовані, і було оголошено про створення Перехідної військової ради (CMT), військової хунти на чолі з сином Дебі -- Махаматом Дебі. [16] Масра назвав розпуск уряду «державним переворотом» і закликав до повалення режиму Дебі та пов’язаного з ним кумівства, а також до повернення до демократії. [11]

У травні 2022 року у Нджамені відбулися протести проти присутності французьких військ у країні; Францію, колишню колонізаторку Чаду, звинуватили в підтримці хунти CMT. [17] Les Transformeurs разом із групою Wakit Tamma підтримали протести, які були придушені урядом, що призвело до загибелі щонайменше дванадцяти людей. [18]

Протести вересня 2022 року

[ред. | ред. код]

Після того, як CMT оголосив про свій намір вступити в діалог з опозиційними групами, Масра та Les Transformateurs разом із Вакітом Тамою встановили набір попередніх умов, які необхідно було б узгодити до будь-якого діалогу. Вони включали гарантії проведення референдуму щодо будь-якої нової конституції; що військовослужбовці не балотуватимуться на наступних президентських виборах; і що уряд і військові будуть чітко розділені. [19][20] До серпня 2022 року Les Transformeurs і Вакіт Тама оголосили, що не братимуть участі в діалозі, запланованому на наступний місяць; Масра заявив, що, на його думку, попередні умови можуть бути занадто легко скасовані CMT. [21]

1 вересня 2022 року Масра організувала демонстрації в Нджамені на знак протесту проти початку діалогу між CMT та опозиційними групами. 91 активіст згодом був заарештований за «порушення громадського порядку» та недотримання законів що до демонстрацій на дорогах загального користування; багато активістів втекли до штаб-квартири Les Transformeurs, яка згодом була заблокована поліцією. [22][23] Подальші демонстрації проти блокади Les Transformateurs призвели до арештів ще щонайменше 200 активістів, що змусило католицьку церкву в Чаді вийти з діалогу з CMT, а кілька інших організацій погрожували вийти з нього, якщо блокаду не знімуться. Активісти були звільнені через кілька днів після втручання буркінійського дипломата Джібріля Бассоле . [24][25]

Судова повістка за вересень 2022 р

[ред. | ред. код]

У промові під час протестів Масра закликав жителів Чаду «очікувати гіршого»; згодом його викликали з'явитися до суду у відповідь на його заяву. По дорозі до суду його супроводжували понад тисяча активістів, яких розігнала поліція; приблизно 300 активістів було заарештовано, близько 1000 поранено. Дії CMT розкритикували Міжнародна федерація прав людини[en], Африканський Союз і Європейський Союз, уряди Сполучених Штатів, Німеччини та Франції, а також партія Ідрісса Дебі, Патріотичний рух порятунку. У відповідь на міжнародний резонанс виклик Масри до суду був скасований. [26][27]

Жовтень 2022 протести та заслання

[ред. | ред. код]

У жовтні 2022 року в Чаді спалахнули протести після того, як Дебі публічно оголосив про свій намір продовжити своє правління ще на два роки, відновивши CMT як Національну перехідну раду[en] (CNT), а не передаючи владу цивільному уряду, як він спочатку обіцяв. [28][29] Жорстока реакція уряду на протести призвела до загибелі щонайменше 50 протестувальників; Масра назвав цифру щонайменше 70, із понад тисячу закатованих або поранених. [30] Після протестів Масра переховувався, а потім втік до Камеруну, перш ніж оселитися в Сполучених Штатах. [31][32][33] За його відсутності реєстрація Les Transformateurs була призупинена CNT, перш ніж її було відновлено в січні 2023 року [34]

Повернення до Чаду

[ред. | ред. код]

11 серпня 2023 року Масра оголосив про свій намір повернутися до Чаду до 18 жовтня 2023 року, напередодні конституційного референдуму 2023 року. Наступні публікації в соціальних мережах показали, що Апеляційний суд Нджамени видав раніше невідомий міжнародний ордер на арешт Масри в червні 2023 року, звинувативши його в «розпалюванні ненависті та повстання» та спробі «підірвати конституційний порядок». [32][35] Human Rights Watch заявила, що перехідний уряд Чаду погрожував арештом лідеру опозиції у вигнанні продемонстрував, що «фундаментальні свободи все ще під загрозою» в країні перед референдумом. [35]

16 жовтня 2023 року Масра оголосив, що відкладає своє повернення до Чаду, заявивши про «зростання загроз» з боку перехідної ради. [36] 31 жовтня 2023 року Масра та уряд Чаду підписали угоду за посередництва Економічної спільноти центральноафриканських держав, яка дозволяє Масрі повернутися до Чаду після амністії, наданої йому та іншим протестувальникам. Деякі члени опозиції критикували Масру за підписання угоди, звинувачуючи його в тому, що він звільнив уряд від їхньої відповідальності за придушення протестів. [37] 1 січня 2024 року Суксес Масра був призначений прем'єр-міністром Чаду. [38]

Президентські вибори 2024 року

[ред. | ред. код]

3 березня 2024 року Масра висунув свою кандидатуру на президентських виборах[en] 6 травня 2024 року . [39] Він балотувався як голова партії Les Transformateurs. [40] Його кандидатуру схвалив Конституційний суд. [41] 10 березня 2024 року він оголосив, що погодив висунення його партією як свого кандидата на президентських виборах. [42] Це був перший випадок в історії Чаду, коли президент і прем'єр-міністр зустрілися один з одним на президентських виборах. [43]

9 травня перехідний президент Махамат Дебі був оголошений переможцем виборів 2024 року Національним агентством з управління виборами (ANGE). [44] За даними ANGE, Дебі здобув 61,3% голосів, а Масра — 18,53%. [45] Незадовго до оголошення Масра оголосив про перемогу у Facebook, стверджуючи, що він здобув «результативну перемогу». Результати виборів оголосили на два тижні раніше очікуваного. [46]

22 травня Масра подав у відставку з посади прем'єр-міністра, а також з посади голови перехідного уряду. [47]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #159993666 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  2. ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  3. ↑ https://www.theses.fr/2016PA01E033
  4. ↑ Tchad: l’ex-opposant Succès Masra nouveau Premier ministre. Radio France Internationale (фр.). 1 January 2024. Архів оригіналу за 1 January 2024. Процитовано 1 January 2024.
  5. ↑ Former Chad opposition leader appointed as PM of transitional government. Al Jazeera (англ.). Процитовано 14 January 2024.
  6. ↑ а б Olivier, Mathieu (18 May 2018). Succès Masra, de la BAD à la politique : " Il faut mettre fin à l'idée que le Tchad est un butin de guerre ". Jeune Afrique (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  7. ↑ а б Fall Diagne, Hamet (20 September 2022). Succès Masra: qui est cet opposant au régime tchadien?. BBC News Afrique (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  8. ↑ Ehlert, Stefan (4 August 2016). Chad's Deby unwilling to quit. DW (англ.). Процитовано 14 October 2023.
  9. ↑ In Pictures: Most Corrupt Nations. Forbes (англ.). 3 April 2007. Процитовано 14 October 2023.
  10. ↑ Olivier, Mathieu (19 November 2020). Tchad: Idriss Déby Itno, un maréchal en campagne. Jeune Afrique (fr-FR) . Процитовано 14 October 2023.
  11. ↑ а б в Au Tchad, Succès Masra estime que "le peuple ne veut pas d'une transmission dynastique du pouvoir". TV5Monde (фр.). 21 April 2021. Процитовано 14 October 2023.
  12. ↑ Le Tchad se dote d'une nouvelle Constitution qui renforce le régime présidentiel. France 24 (фр.). 30 April 2018. Процитовано 14 October 2023.
  13. ↑ а б Tiassou, Kossivi (17 March 2021). Rencontre avec Idriss Deby : Succès Masra s'explique. DW (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  14. ↑ Au Tchad, réélection sans surprise pour un sixième mandat du président Idriss Déby. Le Monde (фр.). 20 April 2021. Процитовано 14 October 2023.
  15. ↑ Chad President Idriss Deby dies after 30-year rule. DW (англ.). 20 April 2021. Процитовано 14 October 2023.
  16. ↑ Irfan, Muhammad (20 April 2021). Chad Sets Up Transitional Military Council Headed By Son Of Late President – Reports. Urdu Point (англ.). Процитовано 14 October 2023.
  17. ↑ Salih, Zeinab Mohammed (16 May 2023). Chadians protest as anti-French sentiments hit new highs in Sahel. Al Jazeera (англ.). Процитовано 14 October 2023.
  18. ↑ Manifestations au Tchad: retour sur une journée de contestation et de répression. RFI (фр.). 27 April 2021. Процитовано 14 October 2023.
  19. ↑ Dialogue national au Tchad: Succès Masra (les Transformateurs), précise les conditions d'une participation. RFI (фр.). 5 December 2021. Процитовано 14 October 2023.
  20. ↑ Nako, Madjiasra (4 June 2022). Succès Masra et les Transformateurs expriment leurs attentes fortes de la Transition. RFI (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  21. ↑ Tchad : le chef rebelle Timan Erdimi à N'Djamena pour participer au dialogue national. Jeune Afrique (fr-FR) . 18 August 2022. Процитовано 14 October 2023.
  22. ↑ Tchad : arrestation de plusieurs dizaines d'opposants du parti de Succès Masra. Jeune Afrique (fr-FR) . 2 September 2022. Процитовано 14 October 2023.
  23. ↑ Nako, Madjiasra (2 September 2022). Tchad: le siège du parti des Transformateurs encerclé par des forces de l'ordre. RFI (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  24. ↑ Nako, Madjiasra (4 September 2023). Dialogue national toujours suspendu au Tchad: les mots durs de Mahamat Idriss Deby, le retrait de l'Église. RFI (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  25. ↑ Tchad : des partisans de Succès Masra gazés en route vers le tribunal. Africanews (фр.). 9 September 2022. Процитовано 14 October 2023.
  26. ↑ Nako, Madjiasra (9 September 2022). Tchad: nouvelles échauffourées près du siège des Transformateurs. RFI (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  27. ↑ Tchad: la répression des militants de Succès Masra fait réagir la communauté internationale. RFI (фр.). 12 September 2022. Процитовано 14 October 2023.
  28. ↑ Chad: Justice Needed for October Crackdown. Human Rights Watch (англ.). 23 January 2023. Процитовано 14 October 2023.
  29. ↑ Au Tchad, Mahamat Idriss Déby Itno investi président de la transition. TV5MONDE (фр.). 10 жовтня 2022. Процитовано 15 травня 2024.
  30. ↑ Ramadane, Mahamat (22 October 2022). Devastated relatives identify victims of Chad's bloody protests. Reuters (англ.). Процитовано 14 October 2023.
  31. ↑ Tchad: l'opposant Succès Masra a annoncé son retour d'exil. RFI (фр.). 11 August 2023. Процитовано 14 October 2023.
  32. ↑ а б Tchad: un mandat d'arrêt international émis contre l'opposant Succès Masra. RFI (фр.). 5 October 2023. Процитовано 14 October 2023.
  33. ↑ Nemeth, Sébastien (8 November 2022). Tchad: l'opposant Succès Masra a quitté le pays. RFI (фр.). Процитовано 14 October 2023.
  34. ↑ Au Tchad, les partis d'opposition de nouveau autorisés après trois mois de suspension. Le Monde (фр.). 21 January 2023. Процитовано 14 October 2023.
  35. ↑ а б Chad: Closing Political Space Ahead of Referendum. Human Rights Watch (англ.). 13 October 2023. Процитовано 14 October 2023.
  36. ↑ Kindzeka, Moki Edwin (16 October 2023). Chad's Exiled Opposition Leader Delays Return Home. VOA (англ.). Процитовано 18 October 2023.
  37. ↑ Rondouba, Brilliant (19 November 2023). Chad: is Succès Masra being rejected by the opposition?. Africanews (англ.). Архів оригіналу за 19 November 2023. Процитовано 19 November 2023.
  38. ↑ Tchad: l’ex-opposant Succès Masra nouveau Premier ministre. Radio France Internationale (фр.). 1 January 2024. Архів оригіналу за 1 January 2024. Процитовано 1 January 2024.
  39. ↑ C’est Officiel : Succès Masra est candidat à la prochaine élection présidentielle. La Rédaction TchadOne. Tchad One (фр.). 3 March 2024. Процитовано 3 March 2024.
  40. ↑ Chad's transitional leader General Mahamat Idriss Déby Itno candidate for 2024 elections. North Africa Post. 15 January 2024. Процитовано 20 January 2024.
  41. ↑ Chad: Mahamat Deby, Success Masra among 10 cleared candidates for presidential election. Africanews (англ.). 25 March 2024. Процитовано 25 березня 2024.
  42. ↑ Success Masra declares candidacy for Chad's presidency. Africanews (англ.). 11 March 2024. Процитовано 11 March 2024.
  43. ↑ Chad main opposition figures barred as leaders cleared for election. Al Jazeera (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  44. ↑ Chad's military ruler declared winner of presidential election, while opposition disputes the result. AP News (англ.). 9 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
  45. ↑ Chad's interim leader Déby wins presidential vote, says election body. France 24 (англ.). 9 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
  46. ↑ Mahamat Déby wins Chad presidential election. BBC (брит.). Процитовано 10 травня 2024.
  47. ↑ Chad’s PM Succes Masra submits resignation after junta chief presidential election. France 24 (брит.). Процитовано 22 травня 2024.
Політичні посади
Попередник:
Салех Кебзабо 		Прем'єр-міністр Чаду
2024 		Наступник:
Алламай Халіна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сюксес_Масра&oldid=42752445