Сянлю (супутник)
| |
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 18 вересня 2010 року (вперше ідентифіковано) 17 жовтня 2016 року (анонсовано відкриття) |
| Відкривач(і) | Габор Мартон Ксаба Кісс Томас Мюллер |
| Планета | 225088 Гунгун |
| Номер | S/2010 (225088) 1 |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 15 000 км |
| Орбітальний період | 35 — 100 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,31 |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | |
| Діаметр | <200 км[1] 40–100 км[2] км |
| Альбедо | > 0.2 |
| Атмосфера | |
| Інші позначення | |
| S/(225088) 1 | |
|
| |
.jpg)
.jpg)
Сянлю (англ. Xiangliu) — супутник у кандидата в карликові планети Гунгуна.
Наявність супутника, що обертається навколо Гунгуна на відстані близько 15 тис. км[4], було виявлено в 2016 році при обробці знімків, зроблених космічним телескопом «Габбл» у вересні 2010 року[5].
Після обчислення орбітальних параметрів об'єкту було присвоєно тимчасове позначення. Відповідно до системи тимчасових позначень астрономічних об'єктів супутник Гунгуна отримав позначення S/2010 (225088) 1.
5 лютого 2020 року супутник Гунгуна отримав назву Сянлю на честь чудовиська з китайської міфології[6].
Довгий час вважалося, що у найбільшого безіменного об'єкта поясу Койпера, що пізніше отримав назву Гунгун, відсутні природні супутники. Було відомо лише про екстремально повільне обертання Гунгуна, нетипове для карликових планет[7]. Про відкриття супутника стало відомо лише в 2016 році після аналізу архівних знімків телескопу «Габбл». Дві фотографії були зроблені 18 вересня 2010 року і 6 листопада 2009 року. Ці знімки дозволили оцінити параметри орбіти супутника з великим розкидом[7] і допомогли визначити його розміри[8].
Через те, що інформація про супутник Сянлю обмежувалась двома фотографіями, неможливо було точно визначити його орбітальні та фізичні характеристики. Спочатку вважалось, що діаметр Сянлю може становити 237 км[7] або від 240 до 400 км[8], період обертання може перебувати в межах від 35 до 100 земних діб[7], а відстань Сянлю від Гунгуна становить щонайменше 15 000 км[4]. У 2018 році з'явились дані про діаметр Санлю в межах 40 — 100 км[2], проте дані 2021 року більш обережно обмежили верхню межу діаметра Санлю у 200 км[1].
- ↑ а б Arakawa, Sota; Hyodo, Ryuki; Shoji, Daigo; Genda, Hidenori (December 2021). Tidal Evolution of the Eccentric Moon around Dwarf Planet (225088) Gonggong. The Astronomical Journal. 162 (6): 29. arXiv:2108.08553. Bibcode:2021AJ....162..226A. doi:10.3847/1538-3881/ac1f91. S2CID 237213381. 226.
- ↑ а б Kiss, Csaba; Marton, Gabor; Parker, Alex H.; Grundy, Will; Farkas-Takacs, Aniko; Stansberry, John; Pal, Andras; Muller, Thomas; Noll, Keith S.; Schwamb, Megan E.; Barr, Amy C.; Young, Leslie A.; Vinko, Jozsef (October 2018). The mass and density of the dwarf planet (225088) 2007 OR10. Icarus. 334: 3—10. arXiv:1903.05439. Bibcode:2018DPS....5031102K. doi:10.1016/j.icarus.2019.03.013. S2CID 119370310. 311.02.
- ↑ Moon Around the Dwarf Planet 2007 OR10. www.spacetelescope.org (англ.). Процитовано 22 травня 2017.
- ↑ а б Gabor Marton, Csaba Kiss, Thomas G. Mueller. The moon of the large Kuiper-belt object 2007 OR10 // DIVISION FOR PLANETARY SCIENCES : pdf. — 16-21 жовтня 2016. — No. 120.22. Архівовано з джерела 18 жовтня 2016. Процитовано 2021-01-10.
- ↑ Hubble Spots Moon Around Third Largest Dwarf Planet, May 18, 2017
- ↑ The MINOR PLANET CIRCULARS/MINOR PLANETS AND COMETS are published, on behalf ofDivision F of the International Astronomical Union, usually in batcheson or near the date of each full moon, by:Minor Planet Center, Smithsonian Astrophysical Observatory, Cambridge, MA 02138, U.S. 2020 FEB. 5M.P.C. 120071
- ↑ а б в г Discovery of a satellite of the large trans-Neptunian object (225088) 2007OR10 // arXiv. — 2017. — . — Березень.
- ↑ а б Hubble Spots Moon Around Third Largest Dwarf Planet. NASA. 18 травня 2017.