Перейти до вмісту

Сіахаан Ремі Рамаулі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сіахаан Ремі Рамаулі
Remy Romauli Siahaan
Народився1941(1941)
Індонезія
ГромадянствоІндонезія Індонезія
ДіяльністьДипломат
ПосадаНадзвичайний і Повноважний посол Індонезії в Україні
Термін20012005
ПопередникКаджар Где Арса
НаступникАлександер Латуріув

Сіахаан Ремі Рамаулі (індонез. Remy Romauli Siahaan) (1941) — індонезійський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Індонезія в Україні (2001-2005)/

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у 1941 році в місті Маланг, Східна Ява. У 1971-му закінчив Джакартський університет (Індонезія). Володіє англійською та французькою мовами.

З 1975 по 1977 — очолював секції з прикордонних питань Генерального директорату політичних справ МЗС Індонезії.

З 1997 по 1982 — очолював бюро інформації Посольства Індонезії в КНДР.

З 1982 по 1984 — в. о. заступника директора відділу договорів із соціальних питань та культури Директорату міжнародних договорів Генерального директорату політичних справ МЗС Індонезії.

З 1984 по 1989 — очолював бюро інформації Посольства Індонезії в Кореї.

З 1989 по 1990 — заступник директора з юридичних питань генерального директорату політичних справ МЗС Індонезії, заступник директора директорату переговорів з політичних питань та питань міжнародної безпеки генерального директорату політичних справ МЗС Індонезії.

З 1990 по 1995 — інспектор МЗС Індонезії.

З 1995 по 1998 — очолював секцію політичних питань Представництва Індонезії при відділенні ООН у Женеві.

З 1998 по 2001 — радник-посланник Посольства Індонезії у Великій Британії.

З 2001 по 2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Індонезія в Україні.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с.
  • Україна дипломатична: Науковий щорічник. Вип. 4 / Упор. Л. Губерський, П. Кривонос, М. Кулінич, А. Денисенко. — К.: Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, 2004. ISBN 966-7522-07-5
  • Укрінформ