Сідней Спортс Граунд
Сідней Спортс Граунд | |
---|---|
Країна | Австралія |
Розташування | Мур-Паркd |
Координати | 33°53′17″ пд. ш. 151°13′24″ сх. д. / 33.888056° пд. ш. 151.223333° сх. д. |
Побудовано | 1911 |
Відкрито | 1911 |
Закрито | 1987 |
Команда (-и) | Сідней Рустерсd |
Види спорту | регбіліг |
Вміщує | 35 000 |
Сідней Спортс Граунд No. 1 (англ. Sydney Sports Ground No. 1) — стадіон у Сіднеї, Новий Південний Уельс, що існував у 1911—1987 роках.
Був розміщений там, де зараз стоїть автостоянка Сіднейського футбольного стадіону (SFS). Арена мала дві основні трибуни і була оточена пагорбом, покритим травою, що дало їй місткість понад 35 000. Був знесений разом із меншим Граунд No. 2 у 1986 році для будівництва нового SFS, який відкрився у 1988 році. Протягом свого існування стадіон приймав матчі з регбіліг, регбі-юніон, футболу, спідвею та швидкісних гонок.
Спортивний майданчик був домашнім майданчиком регбійної команди «Істерн Сабарбс Рустерс»[en], що провела на стадіоні 500 матчів з 1911 по 1986 рік, з результатом 283-199-18.
Основним користувачем стадіону був регбійний клуб NSWRL «Істерн Сабарбс Рустерс»[en], який грав на арені з сезону 1911 року. Вони зіграли свою останню гру на стадіоні 29 червня 1986 року перед лише 8 177 вболівальників[1]. Регбійний клуб «Саут Сідней Реббітохс»[en] також використовував його як домашній майданчик з 1928 по 1947 рік[2].
На «Сідней Спортс Граунд» відбувся Гранд-фінал NSWRL 1951 року перед 28 505 вболівальниками.
Матчі з футболу та регбі-ліг теж проходили на стадіоні, а також проводились бої з боксу просто неба між 1930-ми та 1960-ми роками. Пам'ятні перемоги там здобули австралійські чемпіони боксери Джек Керролл, Рон Річардс та Джиммі Каррутерс.
«Сідней Спортс Граунд» був одним із майданчиків, які використовувались на Іграх Британської імперії 1938 року[en]. Також тут провели шість матчів молодіжного чемпіонату світу з футболу 1981 року, де в тому числі провела два з чотирьох своїх матчів господарка збірна Австралії, обігравши Аргентину 1:0 та зігравши внічию 1:1 з Англією, завдяки чому вийшла з групи. Середня відвідуваність турніру на «Сідней Спортс Граунд» становила 17 270.
З 1907 року спортивний майданчик використовувався як гоночна доріжка для мотоциклів. Трек спочатку був бетонним, а у 1920-х роках його замінили ґрунтовою доріжкою, і, починаючи з 30 жовтня 1937 року, «Сідней Спортс Граунд» був місцем проведення ґрунтових перегонів
12 березня 1938 року на майданчику відбувся перший Australian Speedcar Grand Prix[en], який виграв водій з Сіднея Лес Діллон, що загинув на цьому ж стадіоні лише через кілька місяців після здобуття трофея. Востаннє перегони тут відбулись 25 березня 1955 року.[3]
Протягом 18 років роботи «Сідней Спортс Граунд» також виступав господарем таких турнірів, як Australian Solo Championship[en], Australian Sidecar Championship[en], Australian Speedcar Championship[en], NSW Solo Championship[en], NSW Sidecar Championship and the NSW Speedcar Championship
В епоху, коли смерть була прийнятим ризиком для спорту, 12 спортсменів втратили життя під час гонок на «Сідней Спортс Граунд»:
- Лес Діллон (англ. Les Dillon) — Спідкар (22 травня 1938)
- Клод Міллер (англ. Claude Miller) — Спідкар (25 квітня 1939)
- Лен Берманн (англ. Len Behrmann) — Соло (1945)
- Джек Делі (англ. Jack Daly) — Спідкар (5 січня 1946)
- Боб Гібберт (англ. Bob Hibbert) — Соло (10 травня 1946)
- Норм Галлеспі (англ. Norm Gillespie) — Соло (2 квітня 1948)
- Джек Шарп (англ. Jack Sharpe, англ. John Sharpe Gibson) — Соло (22 жовтня 1948)
- Норм Клей (англ. Norm Clay) — Соло (21 січня 1950)
- Рей Дагган (англ. Ray Duggan) — Соло (21 січня 1950)
- Кен Ле Бретон (англ. Ken Le Breton) — Соло (5 січня 1951)
- Білл Еннебел (англ. Bill Annabel) — Спідкар (23 жовтня 1953)
- Ноел Вотсон (англ. Noel Watson) — Соло (6 листопада 1953)
- ↑ Sydney Sports Ground at Rugby League Project
- ↑ Club Records [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.] at rabbitohs.com.au
- ↑ http://www.vintagespeedway.com/Sportsground.html