Перейти до вмісту

Сідур Вадим Абрамович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сідур Вадим Абрамович
Народився28 червня 1924(1924-06-28)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Катеринослав, УСРР
Помер26 червня 1986(1986-06-26)[1][2][3] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія
ПохованняПередєлкінський цвинтарd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, скульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокабстракціонізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрабстракціонізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня

Вадим Абрамович Сідур (28 червня 1924, Катеринослав, Українська СРР — 26 червня 1986, Москва, Російська РФСР) — український радянський художник, скульптор, авангардист, поет і прозаїк. Один із класиків скульптури XX сторіччя.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині Абрама Яковича Сідура та Зінаїди Іванівни Андрианової. Одним із спогадів дитинства, які найбільше запам'яталися були події пов'язані із Голодомором 1932—1933 років. Зокрема в своєму автобіографічному творі «Пам'ятник сучасному стану»[5] Вадим Сідур згадує про масову смертність від голоду у селах, про випадки трупоїдства та канібалізму, про харчування сурогатами. Також він розповідає про роботу системи Торгзін. Зокрема його мати в цьому магазині у Дніпропетровську обміняла срібну ложку на кілограм борошна. З 1942 по 1944 воював на фронтах радянсько-німецької війни, був важко поранений і демобілізований у званні гвардії старшого лейтенанта. В 1953 закінчив МВХПУ (Строганівське училище), факультет монументальної скульптури. Жив і працював у Москві.

Постійно стикався з офіційним неприйняттям своїх робіт, звинувачувався в формалізмі та пацифізмі. Виконував замовлення на міську декоративну скульптуру і приватні замовлення на надгробки. За життя не міг виставляти свої роботи в СРСР; за кордоном відбулося понад 30 виставок. Скульптури за його моделям встановлені в Німеччині — «Загиблим від насильства» (Кассель), «Волає» (Дюссельдорф), в США — «Голова Ейнштейна» та інші.

Доробок

[ред. | ред. код]

Найбільш відомі роботи:

Працював графіком; зокрема, за його ілюстраціями в 1970 вийшли поетичні збірки Юрія Левітанського «Кінематограф» і Юнни Моріц «Лоза». Писав вірші і прозу, що друкувалися в самвидаві і на Заході.

У 1989 році в Москві був створений Музей Вадима Сідура — єдиний московський державний музей, цілком присвячений сучасній скульптурі.

Погром

[ред. | ред. код]

14 серпня 2015 в Москві православними радикалами були пошкоджені 4 роботи Сідура, що знаходяться в російському Держфонді і представлені на виставці в Манежі.[6] Вандали пояснили свої дії тим, що виставлені роботи ображали релігійні почуття віруючих.

До 100-річчя від дня народження Вадима Сідура

[ред. | ред. код]
Пам’ятник загиблим від бомб

Згадки у ЗМІ

[ред. | ред. код]
Музей В.Сідура

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Sokolov M. N. Sidur, Vadim // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T078549
  4. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ Вадим Абрамович Сидур. Памятник современному состоянию: Миф [первая часть]. 2002. imwerden.de (рос.). Процитовано 1 серпня 2022.
  6. ↑ Полиция проводит проверку после погрома на выставке в Манеже. Радио Свобода. Процитовано 20 вересня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сідур_Вадим_Абрамович&oldid=43205414