Сіко Мансголт
| Сіко Мансголт Sicco Mansholt | |
|---|---|
 Sicco Mansholt Сіко Мансголт (1946) | |
 Голова Європейської комісії | |
| 1972 — 1973 | |
| Попередник | Франко Марія Мальфатті |
| Наступник | Франсуа-Ксав'є Ортолі |
| Народився | 13 вересня 1908 Улрум, Гронінген, Нідерланди |
| Помер | 30 червня 1995 (86 років) Вапсервен, Дренте, Нідерланди |
| Відомий як | політик, фермер, боєць опору |
| Країна | Нідерланди |
| Alma mater | Van Hall Larenstein University of Applied Sciencesd |
| Політична партія | Партія праці (Нідерланди) |
| Батько | Bertus Mansholtd |
| Мати | Wabien Mansholt-Andreaed |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Сіко Мансголт (Sicco Mansholt; 13 вересня 1908 — 30 червня 1995) — був президентом Європейської Комісії в 1972 році; «батько» Спільної сільськогосподарської політики (ССП).
Народився в нідерландській провінції Гронінген, син фермера та сам фермер на початку кар’єри. Після Другої світової війни протягом 13 років був міністром сільського господарства Нідерландів. З 1958 по 1972 рр. – перший уповноважений Європейської Комісії з питань сільського господарства. Відіграв визначну роль у формуванні ССП; йому ж належить і перша (невдала) спроба реформувати її з метою скорочення витрат (так званий «план Мансголта»). 1972 року протягом семи місяців обіймав посаду президента Єврокомісії.
Сіко Мансголт був членом нідерландської Партії праці, з 1968 року все більше перебував під впливом радикальних лівих ідей. Він відкрито виступав за розрив з капіталізмом, любив цитувати Герберта Маркузе, і стверджував, що потрібен «другий Маркс» і «новий» соціалізм. На Мансголта також вплинули праці Римського клубу про руйнівні потенційні наслідки тривалого економічного зростання, і він виступав за політику, яка згодом отримала назву антизростання (англ. degrowth). Він закликав до скоординованих дій для боротьби з дефіцитом ресурсів, обмеження влади транснаціональних корпорацій і боротьби із забрудненням навколишнього середовища; відхід від економічної політики, заснованої на зростанні ВВП у багатих країнах; і перерозподіл ресурсів на користь Глобального Півдня[1].
- ↑ Warner, Neil (27 липня 2023). Constructing “Social Europe”. Phenomenal World (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
 Вальтер Гальштайн (1958—1967) • .svg){kind=small} Жан Рей (1967—1970) •  Франко Марія Мальфатті (1970—1972) • Сіко Мансголт (1972—1973) •  Франсуа-Ксав'є Ортолі (1973—1977) • .svg){kind=small} Рой Дженкінс (1977—1981) •  Гастон Торн (1981—1985) • Жак Делор (1985—1995) • Жак Сантер (1995—1999) •  Мануель Марін (в.о., 1999) • Романо Проді (1999—2004) •  Жозе Мануел Баррозу (2004—2014) • Жан-Клод Юнкер (2014—2019) • Урсула фон дер Ляєн (з 2019) |  | ||
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |