Сілезькі князівства
| Сілезькі Князівства | |||||
| |||||
| |||||
.svg) | |||||
| Столиця | Вроцлав, Ополе, Цешин та інш. | ||||
| Мови | латина, польська, чеська | ||||
| Релігії | католицтво, Моравська Церква, Чашники | ||||
| Форма правління | Князівство | ||||
| Історія | |||||
| - Польща | 1163-1335 | ||||
| - Сілезьке князівство | 1335 | ||||
| - під владою Священної Римської імперії | 1348 | ||||
| - під владоюГабсбурґів | 1526 1742 | ||||
| |||||
Сілезькі князівства (чес. Slezská Knížectví), (пол. Księstwa Sląskie) — низка середньовічних князівств, розташованих в історичній області Сілезія (сучасні Польща та Чехія). Виникли після поділу Сілезького князівства 1163 року на низку удільних князівств, якими управляли сини Великого князя. Князівство було одним з п'яти головних провінцій середньовічної Польщі згідно з Заповітом Болеслава III.
Пізніше більша частина Князівств Сілезії увійшли до складу коронних земель Богемської корони 1335 року відповідно до Тренчинського договору, а менша залишилась у Польщі.
1742 року ці території були захоплені Королівством Пруссії, а Цешинське князівство; Опавське князівство та Ниське князівство залишалося під контролем Австро-Угорщини до 1918 року.
Відповідно до Статуту короля Польщі Болеслава Кривоустого, прийнятого 1138 року, країна були розділені на п'ять частин, а центральна частина повинна була утворити особливий спадок, який би передавався старшому князь з роду П'ястів. Після смерті Болеслава Князівства Сілезії разом з королівською короною дісталася його старшому сину Владиславу ІІ, але він програв в міжусобній війні князів та був вигнаний з країни.
1163 року під натиском Імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбаросси король Польщі Болеслав IV був змушений передати Сілезькі князівства синам Владислава. Спочатку вони правили спільно, але 1173 року розділили князівства між собою.
У подальшому Сілезькі князівства були розділені на багато удільних володінь серед нащадків династії П'ястів. Останніми представниками цієї династії були Георг Вільгельм князь Легницький і Бжегський (помер 1675 року), та його сестра Кароліна (померла в 1707 року).
1327 року король Чехії Ян Люксембурзький був визнаний сюзереном над князівствами Верхньої Сілезії і Браславля, а 1329 року підкорив собі князів Нижньої Сілезії. У 1335 році відповідно до Вишеградських угод польський король Казимир III визнав сюзеренітет Чехії над польськими Силезькими князівствами.
У період Реформації Сілезькі князі, на відміну від Габсбурґів, не перешкоджали поширенню протестантства. Проте найбільш завзятий противник Реформації імператор Фердинанд II, під час Тридцятирічної війни підкорив більшу частину Сілезійських князівств і покатоличив її.
Під час Сілезьких воєн німецький король Фрідріх Великий приєднав більшу частину силезьких князівств до Пруссії.
- Бельське князівство (Bílské knížectví, Księstwo Bielskie, Herzogtum Bielitz)
- Бжеґське князівство (Knížectví Břeh, Księstwo Brzeskie, Herzogtum Brieg)
- Битомське князівство (Knížectví Bytomské, Księstwo Bytomskie, Herzogtum Beuthen)
- Глогувське князівство ( Knížectví Hlohovské, Księstwo Głogowskie, Herzogtum Glogau)
- Ґлубчицьке князівство (Knížectví Hlubčice, Księstwo Głubczyckie, Herzogtum Leobschütz)
- Яворське князівство (Javorské knížectví, Księstwo Jaworskie, Herzogtum Jauer)
- Крновське князівство (Krnovské knížectví, Księstwo Karniowskie, Herzogtum Jägerndorf)
- Легницьке князівство (Lehnické knížectví, Księstwo Legnickie, Herzogtum Liegnitz)
- Мінстерберське князівство (Minstrberské knížectví,Księstwo Ziębickie, Herzogtum Münsterberg)
- Ниське князівство (Niské knížectví, Księstwo Nyskie, Herzogtum Neisse)
- Олесьницьке князівство (Olešnické knížectví, Księstwo Oleśnickie, Herzogtum Oels)
- Опольське князівство (Opolské knížectví, Księstwo Opolskie, Herzogtum Oppeln)
- Освенцимське князівство (Osvětimské knížectví, Księstwo Oświęcimskie, Herzogtum Auschwitz)
- Пщинське князівство (Pštinské knížectví, Księstwo Pszczyńskie, Herzogtum Pless)
- Ратиборське князівство (Ratibořské knížectví, Księstwo Raciborskie, Herzogtum Ratibor)
- Севежське князівство (Seveřské knížectví, Księstwo Siewierskie, Herzogtum Siewierz)
- Свідницьке князівство (Svídnické knížectví, Księstwo Świdnickie, Herzogtum Schweidnitz)
- Цешинське князівство (Księstwo Cieszyńskie, Knížectví těšínské, Herzogtum Teschen)
- Опавське князівство (Vévodství opavské,' Księstwo Opawskie, Herzogtum Troppau)
- Вроцлавське князівство (Vratislavské knížectví, Księstwo Wrocławskie, Herzogtum Breslau)
- Заторське князівство (Zatorské knížectví, Księstwo Zatorskie, Herzogtum Zator)
- Жаганське князівство (Zaháňské knížectví, Księstwo Żagańskie, Herzogtum Sagan)
Були й інші, маленькі удільні князівства: Бернстад (Bernstadt), Бухвальд (Buchwald), Кошок (Coschok), Косел (Cosel), Кросен (Crossen), Фалькенберг (Falkenberg), Фрейстад (Freistadt), Фрейденталь (Freudenthal), Глейвич (Gleiwitz), Голдберг (Goldberg), Гроткав (Grottkau), Грюнберг (Grünberg), Гайнав (Hainau), Лослав (Loslau), Ловенберг (Löwenberg), Любен (Lüben), Намслав (Namslau), Оглав (Ohlau), Рибнік (Rybnik), Спротав (Sprottau), Стейнав (Steinau), Тост (Tost), Воглав (Wohlau) та інші. Були також комбіновані князівства, як то Опольсько-Ратиборське князівство та інш.
- ŽÁČEK, Rudolf. Dějiny Slezska v datech. Praha: Libri, 2003. ISBN 80-7277-172-8.
- Księstwa śląskie i państwa stanowe w 1763 r. po wojnie siedmioletniej Thomas Höckmann 2005.