Сільниця (Березівський повіт)
| Село
|
Сільниця (пол. Sielnica) — село в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, етнічна українська територія Надсяння. Населення — 346 осіб (2011[1]).
Село розташоване на відстані 6 кілометрів на південний захід від центру гміни села Дубецько, 33 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 35 кілометри на південний схід від центру воєводства — міста Ряшіва, на правому березі річки Сян.
Перша відома письмова згадка про Сінницю (Synnicza) датована 8 листопада 1377 року. Під цією ж назвою згадується в податковому реєстрі 1589 р.: село належало Стадницьким, в селі були 4 лани (коло 100 га) оброблюваної землі, млин, 2 загородники з землею і піп.[2] Село знаходиться на заході Надсяння, де внаслідок примусового закриття церков у 1593 р. власницею Катариною Ваповською українське населення було піддане латинізації та полонізації. Згодом при нових власниках українці отримали можливість побудувати греко-католицьку церкву й відновити парафію.
Коли перша дерев'яна церква в Павлокомі згоріла, її мешканці ходили до церкви в Сільниці, де була самостійна греко-католицька парафія, яка входила до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії. Місце, де стояла та церква і де були побудовані приходські будинки в Сільниці, називають тепер «пробощувка». Коли церква і в Сільниці згоріла, у Павлокомі побудували нову. Сільничани ж не хотіли складати датків на парафіяльні та церковні потреби матерньої церкви в Павлокомі і всі перейшли в 1875 р. на латинський обряд та були приєднані були до латинської парафії в Диляґовій.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. село знаходилось у Березівському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, село налічувало 121 будинок (4 будинки у фільварку) і 724 мешканці (24 греко-католики, 697 римо-католиків і 3 юдеї), складалося з власне села на правому березі Сяну та двох селищ: Засяння — на лівому березі та Ляшки — на південь від села на правому березі Сяну.[3]
У 1889 р. село мало 121 будинок і 724 жителі (24 греко-католики, 697 римо-католиків і 3 юдеї).
У міжвоєнні роки село належало до Березівського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. — у складі ґміни Дубецько. Нечисленні місцеві греко-католики (четверо) належали до парафії Павлокома Динівського деканату Перемишльської єпархії (з 1934 р. — Апостольської адміністрації Лемківщини).
10 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Добромильського повіту[4]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[5]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову заволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з Сільницею було передане до складу Польщі.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 172 | 23 | 120 | 29 |
| Жінки | 174 | 36 | 85 | 53 |
| Разом | 346 | 59 | 205 | 82 |
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 58.(лат.)
- ↑ Sielnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 536. (пол.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Sielnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 536. (пол.)
Адміністративний центр: Дубецько | ||
| Міста |  | |
| Села | Бахорець • Вибжеже • Вінне-Подбуковіна • Гутисько-Ненадовске • Дрогобичка • Залазек • Ісканя • Костева • Ненадова • Передмістя Дубецьке • П'яткова • Сільниця • Сливниця • Солоне • Тернавка | |
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |