Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва
Дата створення / заснування 1954
Офіційна назва спр. китайська: 新疆生产建设兵团
уйг. شىنجاڭ ئىشلەپچىقىرىش - قۇرۇلۇش بىڭتۇەنى
Коротка назва XPCC
Сфера роботи settler colonialismd
Засновник Wang Zhend
Країна  КНР
Розташування штаб-квартири Урумчі
Офіційний сайт

Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва (СКВБ, кит. спр. 新疆生产建设兵团, піньїнь: Xīnjiāng Shēngchǎn Jiànshè Bīngtuán, англ. Xinjiang Production and Construction Corps, також Bingtuan — букв. Корпус) — воєнізована структура на території Сіньцзян-Уйгурського автономного району, яка напряму підпорядковується уряду КНР. Штаб-квартира — місто Урумчі.

СКВБ являє собою мережу державних ферм і поселень, що їх обслуговують — від селища до рівня повітового міста включно — що функціонують за системою туньтянь, тобто використання праці особового складу армії в умовах ризикованого землеробства задля самозабезпечення продовольством. На територіях Корпусу, котрий лише номінально входить до СУАР (а насправді дублює адміністративний поділ останнього і може бути схарактеризований як «держава у державі») діють власні заклади соціальної інфраструктури, освіти, охорони здоров'я тощо. Перший секретар компартії Корпусу є другим за впливовістю чиновником в усьому СУАР і звітує напряму уряду.

Історія

[ред. | ред. код]

Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва сформовано 1953-го року на базі 1-ї загальновійськової армії Гоміндану та вояків Другої Східно-Туркестанської республіки. Першопочатково сумарна кількість солдатів становила 175 000 осіб; до 1966-го, через приплив молоді з інших провінцій, в містах і містечках СКВБ налічувалося вже 1,5 мільйони осіб.

Культурна революція в Китаї призвела до скасування Сіньцзянського корпусу, тож 1975-го року його території повернулися під юрисдикцію СУАР. Проте, радянське вторгнення до Афганістану спричинило виникнення там руху моджахедів і китайська влада, побоюючись можливих військових дій з боку СРСР і впливу на місцеве (переважно мусульманське) населення, відновила Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва аби «запобігти трьом деструктивним силам» (сепаратизму, релігійному екстремізму і тероризму). Згодом військову роль Корпусу перейняв Сіньцзянський військовий округ у складі Західної групи армій КНР, відтак СКВБ став корпусом резерву.

Санкції США

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геноцид уйгурів

СКВБ продукує 85% китайської бавовни, що складає 20% світового виробництва[1].

2020 року Сіньцзянський корпус потрапив під санкції уряду Сполучених Штатів аналогічні до Закону Магнітського через порушення прав людини в автономії; того ж року агропродукцію СКВБ було заборонено до імпорту у США як таку, що вироблена в умовах трудових таборів.

Поділ

[ред. | ред. код]

Сіньцзянський корпус поділяється на 14 дивізій, які у свою чергу поділяються на полки.

Назва Статус міста Належність до СКВБ Дивізія
Куйтун[a] (кит. 奎屯市) 29 серпня 1975 1953–1975 7-ма
Шихецзи (кит. 石河子市) 2 січня 1976 1953–1975, з 1980 8-ма
Арал (кит. 阿拉尔市) 19 січня 2004 1953–1975, з 1980 1-ша
Уцзяцюй (кит. 五家渠市) 19 січня 2004 1953–1975, з 1980 6-та
Тумшук (кит. 图木舒克市) 19 січня 2004 1966–1975, з 1980 3-тя
Бейтунь (кит. 北屯市) 28 листопада 2011 з 2002 10-та
Тєменьгуань (кит. 铁门关市) 30 грудня 2012 з 2002 2-га
Шуанхе (кит. 双河市) 26 лютого 2014 з 2002 5-та
Кокдала (кит. 可克达拉市) 18 березня 2015 з 2003 4-та
Куньюй (кит. 昆玉市) 20 січня 2016 з 2003 14-та
Хуянхе (кит. 胡杨河市) 6 грудня 2019 з 2010 7-ма
Сіньсін (кит. 新星市) 4 лютого 2021 з 2010 13-та
Байян[2] (кит. 白杨市) 20 січня 2023[3] з 2010 9-та
Бейтін (кит. 北亭市) наразі невідомо з 2010 12-та

11-та дивізія дислокується в Урумчі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. перейшов у підпорядкування Ілі-Казахської автономної області