Сіоні (храм)
Сіоні | |
---|---|
![]() | |
41°41′29″ пн. ш. 44°48′27″ сх. д. / 41.691336° пн. ш. 44.807492° сх. д. | |
Країна | Грузія[1] ![]() |
Розташування | Тбілісі ![]() |
Тип | кафедральний собор[d] і пам'ятка культури[1] ![]() |
Матеріал | Вулканічний туф ![]() |
Дата заснування | 7 століття ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
Сіоні (სიონი) — так називали на честь Сіонської гори головний храм Тбілісі, освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Стоїть на березі річки Кури в історичному центрі міста. До будівництва собору Цмінда Самеба (2004 р.) тут знаходилася кафедра грузинського католікоса.
Застування храму приписується Вахтангу I Горгасалу. Більш ймовірно, що ініціатором будівництва виступив наприкінці VI століття куропалат Гурам I (тут же, мабуть, і похований). Ця первісна церква після формування тбіліського емірату була знесена арабами.
В 1112 р. Давид IV Будівельник, звільнивши Тбілісі від арабів, звів у місті новий собор, який не раз зазнавав руйнувань та відновлення. Особливо значні роботи потрібні були після нашестя Джелал ад-Дін Манкбурні і землетрусу 1668 року.
У вересні 1795 року собор дуже постраждав від навали Ага-Мухаммед-хана. Були спалені дерев'яні хори і іконостас, фрески покрилися кіптявою і сажею. Собор незабаром був відновлений і в 1817 р. Минай Медічі писав, що «він великий і чудовий, розмальований всередині картинами з Біблії».
Після реставрації 1980—1983 рр. храм Сіоні, незважаючи на складну будівельну історію, зберіг свій середньовічний вигляд. Осторонь собору дві дзвіниці — одна старовинна, триярусна, споруди XV століття, зруйнована персами і відновлена в XX столітті, інша — типовий зразок російського класицизму (побудована в 1812 р.).
В інтер'єрі храму збереглися фрески російського художника Григорія Григоровича Гагаріна. Перше місце серед храмових реліквій займає дуже древній хрест святої Ніни.
-
Хрест св. Ніни
-
Сіоні на фото XIX століття
-
Вид на Сіоні з боку Нарікали
-
План стінопису Гагаріна
-
Нова дзвіниця
-
Храм Сіоні
-
Сіонський кафедральний храм з боку річки Мктварі в 1870-ті роки
- Анчабадзе Ю. Д., Волкова Н. Г. Старый Тбилиси. — М., 1990.— С. 50. (рос.)
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.