ТЕС Адамув
 | ||||
| 52°0′40.000000100006″ пн. ш. 18°32′44.002000099999″ сх. д. / 52.01111° пн. ш. 18.54556° сх. д. | ||||
| Країна |  Республіка Польща | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Польща, поблизу Турека | |||
| Введення в експлуатацію | 1964 – 1966 | |||
| Вид палива | буре вугілля | |||
| Енергоблоки | 5х120 | |||
| Котельні агрегати | Rafako OP-380 | |||
| Турбіни | парові Zamech | |||
| Електрогенератори | Dolmel | |||
| Встановлена електрична потужність | 600 | |||
| Материнська компанія | Zespól Elektrowni Patnów-Adamów-Konin | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Адамув | ||||
 | ||||
 ТЕС Адамув у Вікісховищі | ||||
ТЕС Адамув (Adamów) – колишня вугільна теплова електростанція у центральній частині Польщі, котра знаходилась за шість десятків кілометрів на північний захід від Лодзі.
У 1960-х роках вирішили використати для виробництва електроенергії відкриті між Лодзю та Познаню запаси бурого вугілля. Вони залягали поряд з поверхнею та дозволяли вести видобуток відкритим способом, при цьому кілька теплових станцій комплексу Понтнув – Конін – Адамув звели безпосередньо в районі кар’єрів.
В 1964 – 1966 роках на майданчику ТЕС Аламув ввели в експлуатацію п’ять конденсаційних енергоблоків потужністю по 120 МВт. Котли ОР-380 для них постачила компанія Rafako (Рацибуж), тоді як парові турбіни та генератори виготовили Zamech (Ельблонґ) і Dolmel (Вроцлав).[1] Паливна ефективність блоків становила 33,6%.[2]
Вугілля постачали з кар’єру Адамув по залізничній гілці, котра не мала інших сполучень окрім ТЕС.[3] Як допоміжне паливо використовували природний газ, котрий з 1971-го надходив по трубопроводу діаметром 400 мм із розташованого за вісім десятків кілометрів на південний захід від станції родовища Богдай-Уцехув (відоме високим вмістом азоту ). У 1977-му до Адамува проклали другий трубопровід діаметром 500 мм від Одолянува (в середині 1970-х через нього пройшов магістральний газопровід Ярослав – Щецин, до того ж саме в Одолянуві розмістили завод з вилучення азоту із продукції Богдай-Уцехув).[4]
Видалення продуктів згоряння відбувалось за допомогою димаря висотою 150 метрів, а для охолодження води звели п‘ять градирень висотою 96 метрів та діаметром по основі 70 метрів.[5]
Золу транспортували по пульпопроводу до розташованого за два кілометри від станції колишнього кар’єру Gajówka.
Видача продукції відбувалась по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[6]
У 2018 році станцію закрили. Причиною стало те, що подальше продовження роботи було можливе лише при великих інвестиціях задля приведення ТЕС до екологічних нормативів Євросоюзу. При цьому в кар’єрі Адамув залишалось вугілля лише на 3-4 роки роботи, за які зазначені інвестиції не могли окупитись.[7][8]
- ↑ Analiza bezpieczeństwa w obszarze wytwarzania energii elektrycznej w Polsce, studium przypadków Jerzy Mieczysław Łaskawiec (PDF).
- ↑ Zespol Elektrowni Patnow Adamow Konin SA (PDF).
- ↑ Koniec kolei KWB Adamów. Linia w likwidacji, tabor na sprzedaż. www.rynek-kolejowy.pl (пол.). Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Obszar działania Oddziału w Zielonej Górze.
- ↑ Droga krajowa nr 83 Turek - granica województwa :: Generalna Dyrekcja Dróg Krajowych i Autostrad - Serwis informacyjny. www.gddkia.gov.pl. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Drugie życie elektrowni Adamów. Błękitne paliwo zamiast czarnego?. Turek24 | Najciekawszy portal w powiecie (пол.). 21 червня 2019. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ ZEPAK - Adamów Power Plant. www.zepak.com.pl. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Rusza likwidacja elektrowni węglowej Adamów. WysokieNapiecie.pl (pl-PL) . 2 січня 2018. Процитовано 5 травня 2020.