ТЕС Дейр-Аммар
| 34°27′54″ пн. ш. 35°53′39″ сх. д. / 34.465° пн. ш. 35.894167° сх. д. | ||||
| Країна |  Ліван | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Ліван, Триполі | |||
| Введення в експлуатацію | 1998 – 2000 | |||
| Вид палива | нафта, природний газ | |||
| Водозабір | морська вода | |||
| Енергоблоки | 1х470 | |||
| Котельні агрегати | 2 котли-утилізатори Ansaldo | |||
| Турбіни | 2 газові Siemens V94.2 + 1 парова Ansaldo | |||
| Електрогенератори | 2 Ansaldo WY21Z-097LL + 1 Siemens TLRI 115/41 | |||
| Встановлена електрична потужність | 470 | |||
| Материнська компанія | Electricite du Lebanon | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Дейр-Аммар | ||||
 | ||||
34°27′54″ пн. ш. 35°53′39″ сх. д. / 34.46500° пн. ш. 35.89417° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Дейр-Аммар – теплова електростанція в Лівані, розташована у приморському регіоні за кілька кілометрів на схід від Триполі. Споруджена за технологією комбінованого парогазового циклу.
У 1998 році на майданчику станції запустили в роботу дві газові турбіни потужністю по 150 МВт. За два роки їх доповнили двома котлами-утилізаторами, котрі живлять парову турбіну потужністю 170 МВт.
Як паливо станція може використовувати нафту або природний газ. Останній з 2008-го почав надходити із системи Арабського газопроводу через перемичку, котра сполучає ТЕС зі спорудженою у Сирії ділянкою Хомс – Баніяс. Втім, не пізніше 2012-го поставки припинились, оскільки Єгипет (де бере початок зазначений газопровід) переорієнтував усю продукцію для покриття внутрішнього дефіциту.
Для охолодження на ТЕС Дейр-Аммар використовують морську воду.[1]
- ↑ Deir-Ammar CCGT Power Plant Lebanon - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 29 квітня 2020.