ТЕС Касу I
| 18°47′31″ пд. ш. 51°00′34″ зх. д. / 18.79194444° пд. ш. 51.00944444° зх. д. | ||||
| Країна |  Бразилія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Бразилія штат Гояс | |||
| Введення в експлуатацію | 2010 (турбогенератори 1 та 2), 2012 (турбогенератор 3) | |||
| Вид палива | біомаса (багаса) | |||
| Котельні агрегати | 3 HPB | |||
| Турбіни | 3 парові TGM | |||
| Електрогенератори | 3 WEG | |||
| Встановлена електрична потужність | 130 | |||
| Материнська компанія | ETH Bioenergia | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Касу I | ||||
 | ||||
18°47′31″ пд. ш. 51°0′34″ зх. д. / 18.79194° пд. ш. 51.00944° зх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Касу I — теплова електростанція у бразильському штаті Гояс, якою доповнили належний компанії ETH Bioenergia завод з виробництва етанолу Ріо-Кларо.
В 2010 році на майданчику ТЕС стали до ладу дві парові турбіни потужністю 50 МВт та 30 МВт, а у 2012-му до них додали ще одну з показником 50 МВт. Всі турбіни постачила південноафриканська компанія TGM, а генератори надійшли від бразильської WEG.
Особливістю станції є те, що вона працює на багасі – жомі цукрової тростини. Її спалюють у двох котлах виробництва HPB, які можуть продукувати 320 та 260 тон пари на годину.
Надлишкова електроенергія постачається зовнішнім споживачам по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 230 кВ.[1][2][3]
- ↑ UTE Caçu I entra em operação (pt-BR) . Процитовано 11 квітня 2021.
- ↑ ASEF - Associação dos Empregados de Furnas. asef.com.br. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
- ↑ Manual de Procedimentos da Operação Módulo 5 - Submódulo 5.12 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2021. Процитовано 26 травня 2021. [Архівовано 2021-04-11 у Wayback Machine.]