Координати: 45°26′45.857040100004″ пн. ш. 12°15′19.138320099998″ сх. д. / 45.44607° пн. ш. 12.25532° сх. д. / 45.44607; 12.25532

ТЕС Маргера-Леванте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТЕС Маргера-Леванте
45°26′45.857040100004″ пн. ш. 12°15′19.138320099998″ сх. д. / 45.44607° пн. ш. 12.25532° сх. д. / 45.44607; 12.25532
Країна Італія
РозташуванняІталія Італія, Венеція
Введення в експлуатацію1965—1971
Модернізація1992—2001 (модернізація у парогазову)
Вид паливаприродний газ
ВодозабірЗахідний промисловий канал (Венеційська лагуна)
Енергоблоки1х366 + 1х400
Котельні агрегати2 котли-утилізатори Alstom (блок 1), 1 котел-утилізатор Alstom (блок 2)
Турбіни2 газові General Electric 9001Е+ 1 парова Nuovo Pignone (блок 1), 1 газова Siemens SGT5-4000F + 1 парова Nuovo Pignone (блок 2)
Встановлена електрична
потужність		766
Материнська компаніяEdison
ідентифікатори і посилання
ТЕС Маргера-Леванте. Карта розташування: Італія
ТЕС Маргера-Леванте
ТЕС Маргера-Леванте
Мапа

ТЕС Маргера-Леванте — теплова електростанція на північному сході Італії у регіоні Венето, провінція Венеція. Модернізована з використанням технології комбінованого парогазового циклу.

У 1965 та 1971 роках на майданчику станції ввели в експлуатацію два конденсаційні енергоблоки з паровими турбінами потужністю по 165 МВт, які були розраховані на споживання нафти. Через кілька десятків років їх модернізували із перетворенням на значно ефективніші парогазові. Спершу у 1992-му запустили дві газові турбіни потужністю по 128 МВт, котрі через котел-утилізатор живили парову турбіну блоку № 1, переноміновану до показника 110 МВт. А в 2001-му змонтували одну газову турбіну потужністю 260 МВт, яка через котел-утилізатор пов'язана із паровою турбіною блоку № 2, переномінованою до показника у 140 МВт. Після модернізації ТЕС перейшла на природний газ.

Окрім виробництва електроенергії, станція постачає пару розташованому поруч нафтохімічному майданчику.

Для охолодження станція використовує воду із Західного промислового каналу (Венеційська лагуна).

Видалення продуктів згоряння конденсаційних блоків відбувалось за допомогою димарів висотою 84 метра. Під час модернізації котли-утилізатори димарів блоку № 1 під'єднали до димарів висотою по 36 метрів, тоді як для блоку № 2 спорудили димар висотою 56 метрів.[1][2][3][4][5][6]

У 2019-му власник станції компанія Edison підписала угоду з виробником енергетичного обладнання Ansaldo Energia на спорудження на майданчику нової парогазової ТЕС із блоком потужністю 780 МВт, в якому встановлять газову турбіну GT36. Його загальна паливна ефективність при виробництві електроенергії становитиме 63 %, що має стати найбільшим показником у світі. При цьому існуючий блок № 1 закриють, а блок № 2 буде законсервований та виконуватиме функцію резервного.[7][8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Upgrading older power plants can be more cost effective than new construction. Power Engineering International (амер.). 1 березня 1997. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
  2. ↑ EDISON Levante (PDF).
  3. ↑ Forecasting, U. S. Atomic Energy Commission Office of Operations Analysis and (1971). Forecast of Growth of Nuclear Power: January 1971 (англ.). U.S. Government Printing Office.
  4. ↑ La centrale termoelettrica di Marghera Levante (VE) | Edison. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 18 квітня 2020.
  5. ↑ Edison Marghera Levante CCGT Power Plant Italy - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 18 квітня 2020.
  6. ↑ DICHIARAZIONE AMBIENTALE CENTRALE DI MARGHERA LEVANTE 2005 (PDF).
  7. ↑ Edison Ansaldo Energia Porto Marghera. www.ansaldoenergia.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  8. ↑ Forecasting, U. S. Atomic Energy Commission Office of Operations Analysis and (1971). Forecast of Growth of Nuclear Power: January 1971 (англ.). U.S. Government Printing Office.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ТЕС_Маргера-Леванте&oldid=42118321