ТЕС Отахуху
 | ||||
| 36°57′4.3200001000002″ пд. ш. 174°51′54.000000100033″ сх. д. / 36.951200000027775161° пд. ш. 174.86500000002777711° сх. д. | ||||
| Країна |  Нова Зеландія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Нова Зеландія | |||
| Введення в експлуатацію | 1968—1970, 1977—1978 (Отахуху А), 2000 (Отахуху В) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Отарі (Отахуху А), морська вода (Отахуху В) | |||
| Енергоблоки | 4х46 + 2х46,7 (Отахуху А), 1х404 (Отахуху В) | |||
| Котельні агрегати | 1 котел-утилізатор Nooter/Eriksen (Отахуху В) | |||
| Турбіни | 4 газові Stal-Laval + 2 газові Curtiss-Wright (Отахуху А), 1 газова Siemens V94.3A + 1 парова Siemens (Отахуху В) | |||
| Електрогенератори | 4 ASEA + 2 Brush (Отахуху А), 1 Siemens (Отахуху В) | |||
| Встановлена електрична потужність | 277 (1978), 404 (2005) | |||
| Материнська компанія | Contact Energy | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Отахуху | ||||
 | ||||
ТЕС Отахуху — колишня теплова електростанція на півночі Нової Зеландії, в південній частині агломерації міста Окленд.
У 1968—1970 роках на майданчику станції ввели в дію чотири встановлені на роботу у відкритому циклі газові турбіни виробництва шведської компанії Stal-Laval номінальною потужністю по 46 МВт.
У 1977—1978 роках станцію доповнили ще двома газовими турбінами американської компанії Curtiss-Wright (ліцензійна версія Rolls-Royce Olympus), що так само працювали у відкритому циклі та мали потужність по 46,7 МВт.
Наприкінці 1990-х газотурбінні установки Отахуху А припинили продукувати електроенергію, проте до 2013-го вони використовувались як синхронні компенсатори.
Зазначені вище газотурбінні установки були відомі як станція Отахуху А, до якої в 2000 році додали Отахуху В — парогазовий блок комбінованого циклу потужністю 380 МВт, в якому одна газова турбіна живила через котел-утилізатор одну парову турбіну. В 2005-му потужність цього блоку збільшили до 404 МВт (газова турбіна 269 МВт плюс парова турбіна 135 МВт).
У 2015-му на тлі падіння попиту на електроенергію з викопного палива Отахуху В також вивели з експлуатації.
Станція була спроєктована з розрахунку на природний газ, який наприкінці 1970-х подали в район Окленду по трубопроводу Капуні – Папакура. На початку 1980-х через Окленд також пройшов газопровід Хантлі – Маунгатапере.
Для видалення продуктів згоряння кожна з газотурбінних установок мала димар заввишки 61 метр.
Для охолодження газових турбін використовували воду із річки Отарі. Що стосується парогазового блоку, то є відомості, що він охолоджувався за допомогою морської води.
Видача продукції відбувалась напругою 220 кВ.[1][2][3][4][5][6]
- ↑ Solved 1. Regarding the Otahuhu Gas Turbine details and | Chegg.com. www.chegg.com. Процитовано 10 жовтня 2024.
- ↑ Otara Gas Turbine Station By Doug St George, Assistant Engineer with NZ Electricity Dept 1967 to ppt download. slideplayer.com. Процитовано 10 жовтня 2024.
- ↑ nz-generation-data-update-v006a (PDF).
- ↑ Otahuhu-B CCGT Power Plant New Zealand - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 10 жовтня 2024.
- ↑ Stuff. www.stuff.co.nz. Процитовано 10 жовтня 2024.
- ↑ recently-commissioned.