ТЕС Хорфаккан
25°21′59″ пн. ш. 56°20′32″ зх. д. / 25.36638889° пн. ш. 56.34222222° зх. д. | ||||
Країна | ОАЕ | |||
---|---|---|---|---|
Розташування | ОАЕ, емірат Шарджа | |||
Введення в експлуатацію | 2009 (турбіна Pratt and Whitney) | |||
Вид палива | природний газ | |||
Енергоблоки | 2х18 + 2х30 + 1х50 | |||
Турбіни | 2 газові General Electric Frame 5 + 2 газові General Electric Frame 6 + 1 газова Pratt and Whitney FT8 | |||
Встановлена електрична потужність | 144 | |||
Материнська компанія | Sharjah Electricity and Water Authority (SEWA) | |||
ідентифікатори і посилання | ||||
25°21′59″ пн. ш. 56°20′32″ зх. д. / 25.36639° пн. ш. 56.34222° зх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Хорфаккан – теплова електростанція на північному сході Об'єднаних Арабських Еміратів. Розташована у тій частині емірату Шарджа, котра виходить до Оманської затоки (при цьому лише за два десятка кілометрів південніше від міста Хорфаккан лежить столиця емірату Фуджайра).
Розвиток майданчику почався із двох встановлених на роботу у відкритому циклі газових турбін типу General Electrical Frame 5 потужністю по 18 МВт, які в подальшому доповнили двома турбінами типу General Electrical Frame 6 потужністю по 30 МВт.[1]
В 2009-му ТЕС підсилили газовою турбіною Pratt and Whitney FT8 з показником у 50 МВт.[2][3]
На випадок аварійних ситуацій станція також мала резервні дизельні генератори, потужність яких, втім, була багаторазовом меншою від потужності основного обладнання.[4]
Як паливо використовується природний газ, подача якого на узбережжя Оманської затоки почалась у 1984 році із введенням трубопроводу від ГПЗ Саджаа. А в 2007-му у цей район дотягнули газопровід від Тавіли, яким постачається блакитне паливо катарського походження.
- ↑ The Report: Sharjah 2008 (англ.). Oxford Business Group. 2008. ISBN 978-1-902339-02-3.
- ↑ SEWA to operate new 50MW gas turbine next August. wam. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ 1107 Power Projects For Nov. 2, 2007. www.mcilvainecompany.com. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ The Report: Sharjah 2007 (англ.). Oxford Business Group. ISBN 978-1-902339-61-0.