Товариство письменників і журналістів імені Івана Франка
Товариство письменників і журналістів ім. Івана Франка (ТОПІЖ) — професійна організація, що діяла у Львові у 1925-1939. Об'єднувало близько 60 членів і кандидатів.
Товариство очолювали: Андрій Чайковський, Василь Стефаник, Василь Щурат, Богдан Лепкий, Роман Купчинський (з 1934).
Відновлене 2020-го року за ініціативи відомого літературного критика, есеїста, доцента Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Євгена Барана. Діє в Івано-Франківську[1]. Має філіали у Кропивницькому, Одесі, Чернігові. Товариством видаються альманахи: «Хмелліт» (2011), «Серафинці» (з 2016), «Сівач» (з 2022), «Євшан» (з 2023). Засновані літературні премії: ім. Антона Могильницького (з 2016); ім. Івана Козаченка (з 2016); ім. Павла Добрянського «Чоколядовий капелюх» (2020); ім. Левка Бачинського (з 2023); ім. Леоніда Народового (з 2023), ім. Івана Багряного (2024)[2]. За сприяння Програми книгодрукування (обласної і міської) видаються книжкові серії: «Бібліотека Галицька» (вийшли вибрані твори Антона Могильницького, Ольги Дучимінської, Тараса Франка, Михайла Мочульського, Миколи Євшана, Дмитра Макогона та ін.); «Бібліотека галицького гумору "Богородчанський Ціп"» (вийшло 6 випусків).
Від 1933 року влаштовувало конкурси і призначало нагороди за найкращі літературні твори року.
За найкращі книжки, що вийшли в 1932-33 році призначило журі, вибране зпоміж членів Укр. Т-ва Укр. Письменників і Журналіствів ім.. І. Франка – книжку С. Гординського: «Барви і лінії» (поезії), Галини Журби: «Зорі світ заповідають» (повість), Богдана Кравціва: «Сонети і строфи» (поезії), С. Левинського: «Схід і Захід», Ж. Процишина: «Молоде покоління» (новелі)[3].
- Улас Самчук за першу частину трилогії «Волинь» «Куди тече та річка?»
- Юрій Косач за повість «Сонце сходить у Чигирині» та збірку поезій «Черлень»
- Богдан-Ігор Антонич за збріку «Три перстені»[4]
- (перша премія не присуджувалася)
- Ірина Вільде за збірку новел "Химерне серце" і повість "Метелики на шпильках"[5]
- Улас Самчук, за другу частину трилогії «Волинь» «Війна і революція»[6]
- Юрій Косач за прозові збірки «Тринадцята Чота», «Клубок Аріядни» та «Чарівна Україна»
- Ілько Борщак за розвідку «Наполеон і Україна»
- Наталя Лівицька-Холодна за збірку віршів «Сім літер»[7]
- (перша премія не присуджувалася)
- Дарія Ярославська за повість "Полин під ногами".[8]
- Іван Колос за збірку поезій "Молоді мої дні".[8]
- ↑ Свою першу творчу презентацію провело Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка. Галичина. 21 вересня 2021. Процитовано 8 жовтня 2024.
- ↑ У Сумах лауреати Всеукраїнської літературної премії ім. І. Багряного отримали нагороди. Всі Суми Панорама-медіа. 7 жовтня 2024. Процитовано 8 жовтня 2024.
- ↑ Вогні. 1934, Ч. 6 (українською) . avr.org.ua. Процитовано 13 листопада 2023.
- ↑ Сергій Романов. Юрій Косач між минулим і сучасним. с. 42
- ↑ «Дика» письменниця Ірина Вільде. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 18 грудня 2017.
- ↑ P. В. Радчик Становлення Уласа Самчука як письменника та журналіста
- ↑ Сергій Романов. Юрій Косач між минулим і сучасним. с. 52-53
- ↑ а б Літературна нагорода за 1938 рік. — За фальшування 10-злотівок. — Львівська хроніка (українською) . zbruc.eu. Процитовано 28 жовтня 2023.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Статут Товариства у Вікіджерелах
|
Це незавершена стаття про неприбуткову організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |