Перейти до вмісту

Тавровський Петро Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Ілліч Тавровський
Народження1923(1923)
Київ
Смерть6 жовтня 1943(1943-10-06)
Іванківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
ПохованняГорностайпіль
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військ артилерія
Роки служби1941—1943
Званнягвардії сержант
Формування1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву (СРСР)
Війни / битвиНімецько-радянська війна
ВідносиниМикола Пономарьов
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Петро́ Іллі́ч Тавро́вський (нар. 1923 — пом. 1943) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир гармати 206-го гвардійського легкого артилерійського полку 3-ї гвардійської легкої артилерійської бригади 1-ї гвардійської артилерійської дивізії прориву (60-та армія), гвардії сержант. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1923 року в місті Києві в родині робітника. Єврей. Здобув середню освіту.

У 1941 році вступив до Київського військового артилерійського училища, проте так його і не закінчив. З початком німецько-радянської війни брав участь у обороні Києва. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Воронезькому, 1-му Українському і Центральному фронтах. Член ВЛКСМ з 1942 року.

Особливо відзначився під час битви за Дніпро, утримуючи плацдарм на правому березі річки Дніпро північніше Києва. 6 жовтня 1943 року, коли виникла загроза прориву німецьких танків через село Медвин до переправи, гармата гвардії сержанта П. І. Тавровського була встановлена у фланг танкам супротивника. Як тільки колона ворожої бронетехніки вийшла з Медвина, обслуга гармати відкрила вогонь і з третього пострілу підбила танк типу «Тигр». У слід за цим були знищені 8 автомашин з військами і військовими вантажами. Коли на околицю села вийшли ще 4 танки, а за ними — піхота супротивника, обслуга під орудою П. І. Тавровського влучним вогнем підбила ще 2 танки і знищила до батальйону піхоти. Два ворожих танки, що залишилися, відкрили нищівний вогонь, внаслідок якого від розриву снаряду гвардії сержант П. І. Тавровський загинув.[1]

Похований у братській могилі в селі Горностайпіль Іванківського району Київської області.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року, «за успішне форсування річки Дніпро північніше Києва, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії сержантові Тавровському Петру Іллічу присвоєне звання Героя Радянського Союзу[2] (посмертно).

Нагороджений орденом Леніна (17.10.1943) і двома медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 10 березня 2016.
  2. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.10.1943 року. (рос.). Архів оригіналу за 30.10.2018. Процитовано 10.03.2016.

Посилання

[ред. | ред. код]