Тавчер Рудольф Рудольфович
Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (18 лютого 2022) |
Тавчер Рудольф Рудольфович | |
---|---|
Народження | 1897 Відень |
Смерть | 30 листопада 1919 Гнівань |
Тавчер Рудольф Рудольфович (1897 — 30 листопада 1919) — кадровий офіцер австро-угорської армії, сотник УГА.
Народився в м. Відень (Нижня Австрія)[1] в сім'ї кадрового офіцера австро-угорської армії Рудольфа Тавчера (пом. в 1912 р. в ранзі майора на пенсії).
Восени 1914 р. закінчив піхотну кадетську школу у Відні. З 15.10.1914 р. іменований хорунжим, з 08.1915 р. іменований лейтенантом, з 05.1917 р. іменований оберлейтенантом 80-го полку піхоти.
Командував сотнею скорострілів 80-го п. п. Восени 1915 р. поранений.
Нагороджений хрестом за військові заслуги 3-го класу з мечами та з військовою декорацією, срібною медаллю за військові заслуги з мечами на стяжці хреста за військові заслуги, бронзовою медаллю за військові заслуги з мечами на стяжці хреста за військові заслуги.
З початку 05.1919 р. перебував на службі в УГА. Старшина штабу 8-ї Самбірської бригади УГА (командир отаман К. Гофман), з 08.1919 р. начальник штабу 8-ї бригади, в складі якої брав участь в поході об'єднаних українських військ на Київ.
Учасник українсько-російських попередніх переговорів в залі нарад Київської думи 31.08.1919 р., з балкона якої даремно намагався заспокоїти публіку, роз'ярену вивішуванням поруч з українським також і російського триколірного прапора. Супроводжував генерала А. Кравса на переговори з командуванням російськими військами в 5-й гімназії на цитаделі в Києві. Згідно з п. 7 угоди, підписаної між генералами А. Кравсом і М. Бредовим 01.09.1919 р. залишений (разом з отаманом А. Вименталем) зв'язковим офіцером від УГА при командуванні Добровольчої армії.
Після виходу УГА з Києва фактично опинився в російському полоні, тож з 10.09.1919 р. замість нього начальником штабу 8-ї бригади УГА призначено поручника М. Купчанка. Після звільнення пройшов обов'язкову перевірку Оправдуючої комісії УГА, яка ствердила відсутність його вини.
В 11.1919 р. захворів на тиф, помер в польовому шпиталі 3-го Галицького корпусу в с. Гнівань біля Жмеринки.
В літературі помилково іменується «Едвард» та безпідставно називається «буковинським німцем»[2].
- Ілащук В. III Курінь 8 Бригади в наступі на Київ. // «Український Скиталець» (Йозефів). — 1922. — Ч.17. — С. 9—10.
- Ілащук В. Нарис історії III-го куреня 24-го полку піхоти ім. Гетьмана Петра Дорошенка. // «Літопис Червоної Калини». — 1930. — Ч. 12. — С. 21.
- Карпинець І. І. Курінь 8 бригади У. Г. А. // «Літопис Червоної Калини». — 1931. — Ч. 12. — С. 20, 21.
- Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». — 1931. — 21 березня.; — 3 червня.
- Кравс А. За українську справу. Спомини про III. Корпус У. Г. А. після переходу за Збруч. Львів: Видавнича кооператива «Червона Калина», 1937. — С. 42, 46, 51.
- Тавчер-Шмідт Л. До українців з Буковини. // «Свобода». — 1955. — 24 березня.
- Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях. (Матеріали до історії). Вінніпег, 1958. — С. 472, 475.
- Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918—1920 рр. (Матеріяли до історії). Том 2. — Вінніпег, 1960. — С. 185, 186, 188, 192.
- Волицький В. На Львів і Київ. Воєнні спогади Торонто, 1963. — С. 183, 197, 217.
- Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 50-річчя її участи у визвольних змаганнях. Том 4. (Матеріали до історії). Вінніпег, 1968. — С. 58, 119.
- Шанковський Л. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Вінніпег, 1974. — С. 276.; Стецишин О. Ландскнехти Галицької Армії. Львів: «Часопис», 2012. — С. 91, 112.
- Старик В. Тавчер Рудольф Рудольфович. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Том 4. Івано-Франківськ 2021. — С. 13—14.
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |