Таданорі Йокоо
| Таданорі Йокоо | |
|---|---|
| 横尾 忠則 | |
 | |
| Народився | 27 червня 1936 Нісі-Вакі |
| Підданство | Японія |
| Діяльність | графічний дизайнер, кінорежисер, актор, художник, дизайнер, графік, типограф, професор, есеїст, ілюстратор |
| Галузь | образотворче мистецтво[1] |
| Відомий завдяки | художник |
| Alma mater | Hyogo Prefectural Nishiwaki High Schoold і Nishiwaki City Nishiwaki Junior High Schoold |
| Знання мов | японська[2][1][3] |
| Заклад | Kobe Design Universityd, Tama Art Universityd, Kobe Shimbun Co.d і Nippon Design Centerd |
| Роки активності | 1954 — 2016[4] |
| Брати, сестри | Masahiro Narused |
| У шлюбі з | невідомо |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0948398 |
| Сайт | tadanoriyokoo.com |
Таданорі Йокоо (нар. 27 червня 1936) — сучасний японський художник, графічний дизайнер, актор.
Народився у місті Нісі-Вакі 1936 року. Його усиновили літні родичі, власники текстильної фабрики, що спеціалізується на виробництві тканин кімоно. У молодості був натхненний традиційними прикрасами для кімоно й ілюстраціями для дітей. Після завершення Другої світової війни закінчив середню школу.
У 1956—1959 роках був співробітником газети «Кобе Сімбун». У 1960 році перебрався до Токіо, де працював у рекламній агенції. Пізніше увійшов до складу «Nippon Design Center» (Японського центру дизайну). Працював сценографом для театру авангарду в Токіо. Його роботи створювалися під впливом Мілтоном Глейзера і Сеймура Хваста. До кінця 1960-х років здобув міжнародне визнання. 1968 року виставляється в Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку. У 1969 році виконав головну роль кишенькового злодія у фільмі Осіма Наґіси «Щоденник злодія з Сіндзюку». Того ж року отримав головний приз на молодіжній секції Паризького бієнале. Працював з письменником Юкіо Місімою, фотографом Ейко Хосое, композитором Ітіянагі Тосі, акторами і засновниками авангардних театрів Тераяма Сюдзі, Тацумі Хідзіката і Дзюро Кара.
У 1972 році відбулася персональна виставка Таданорі Йокоо в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. У 1970-ті роки після важкої автомобільної аварії захопився містицизмом, НЛО та індуїзмом. У 1981 році, побачивши ретроспективну виставку Пабло Пікассо в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, видав «маніфест художника» і залишив комерційний графічний дизайн заради живопису.
2011 року отримав мистецьку Премію Асахі. У 2012 році робота Таданорі Йокоо експонувалася на виставці сучасного японського мистецтва «Подвійна перспектива» в Московському музеї сучасного мистецтва. З цього ж року в місті Кобе працює Музей сучасного мистецтва Таданорі Йокоо, відкритий в відремонтованому крилі префектурного музею мистецтв Хіого. 2015 року отримав Імператорську премію. 2016 року
Живописні твори різні за тематичним і стилістичним змістом, відбивають вплив сюрреалізму, символізму і примітивізму. Він використовує в надлишку червоний колір, який є шляхетним кольором в Японії — кольором влади і імператором, а також життя, смерті і сексуальності.
Є автором новаторському стилю, що полягав у включенні до стилістики поп-арту національних символів Японії, які тривалий час вважалися архаїчними і до яких в графічному дизайні не зверталися. Поєднав техніки і стилі Енді Воргола, радянського конструктивізму, Утаґава Хірошіґе, Кацусіка Хокусай, Рене Магрітта.
Таданорі Йокоо є автором афіш до театральних постановок Тацумі Хідзіката, японських театрів, насамперед Кабукі за п'єсами Юкіо Місіми, кінофільмів, виступів гуртів «Бітлз», Емерсон, Лейк і Палмер; автор обкладинок до альбомів Карлоса Сантани та Майлса Девіса.
- Namba, Hideo. «Breaking Out of the Prison of the Ego: The Paintings of Tadanori Yokoo 1966—1996.» Trans. Stanley N. Anderson. From Tadanori Yokoo. Tokyo: Heibonsha, 1996.
- Heller, Steven «Mildred Constantine, 95, MoMA Curator, Is Dead», The New York Times, December 16, 2008.
- Tadanori Yokoo: An artist by design, in The Japan Times, 7 agosto 2011. URL consultato il 2 novembre 2017.
