Тайфунник бермудський

Тайфунник бермудський (Pterodroma cahow) — вид птахів родини Буревісникоподібні (Procellariiformes), що мешкає на Бермудських островах і перебуває під загрозою зникнення.

Опис

Розміри дорослої особини — 41 см. Напередодні початку заселення Бермудських островів людьми тут гніздилися, за оцінками, сотні тисяч тайфунників. Під натиском мисливців, домашніх тварин і щурів птахи зникли з великих островів і збереглися лише на крихітних скелястих острівцях. Але і тут їх чисельність продовжувала скорочуватися під впливом конкуренції за місця гніздування з фрегатами, хижацтва щурів. Нині чисельність виду украй мала. Характерні шлюбні крики цих птахів можна чути пізньої осені. У своїх одвічних місцях гніздування птахи викопували в землі нори, але зараз задовольняються виїмками в скелях, що утворилися в результаті хвилевої ерозії.

Поширення

Ареал-область кочівлі невідома, гніздиться на 5 маленьких острівцях в східній частині Бермудського архіпелагу. Живе у відкритому океані, гніздиться на дрібних скелястих острівцях.

Історія

Зловісні нічні крики бермудських тайфунників зупинили перших іспанських мореплавців від заснування поселень на островах через їхні забобони, оскільки вони вважали, що ці острови були населені демонами. Замість цього першопроходці стали розводити свиней на прибережних ділянках, тим самим почавши стрімку атаку на існування птахів. Подальша колонізація Бермудських островів англійцями привела до того, що з'явилися такі види, як щури, кішки і собаки і масові винищування птахів першими колоністами скоротило чисельність в десятки разів. З 1621 року птахи вважалися винищеними.

У 1951 році на групі скелястих островів Касл Харбор було виявлено 17 гнізд і Девідом Вінгейтом була розпочата програма по побудові бетонних нір і дерев'яних перегородок для гніздових тунелів для того, щоб тримати осторонь трохи більшого за розміром природного ворога — білохвостого фаетона і по відновленню довколишніх до острова Нонсач островів, формуючи на них майбутню життєздатну основу для видів.

Перебуваючи під захистом закону, популяція почала добре відновлюватися. Головна загроза для їх майбутнього — це відсутність відповідного ареалу для розмноження. Ураган Фабіан знищив багато гніздових нір в 2003 році. Нещодавно більший по розмірах і екологічно відновлений острів Нонсач був знову заселений пташенятами, їх переміщення було вдало заплановане, так вони залишать свій слід на цих околицях. Ця робота ведеться під контролем поточного офіцера по охороні природи Бермудських островів Джеремі Мадейроса, якому сприяє австралійський фахівець з буревісників Нік Карлайл.

Проте загальна популяція цих птахів на 2005 рік склала усього лише близько 250 особин.

Джерела

• ARKive — images and movies of the Bermuda petrel (Pterodroma cahow)
• BirdLife Species Factsheet [Архівовано 3 січня 2009 у Wayback Machine.]
  • BirdLife: «Cahows bounce back as Bermudians build burrows» [Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  • BirdLife: «New island home for Cahow chicks» [Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  • BirdLife: «Cahow class of 2002 return to breed» [Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  • BirdLife: «Bermuda Petrel returns to Nonsuch Island (Bermuda) after 400 years» [Архівовано 6 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Library of Congress early written records [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Lucinda Spurling's documentary film website
• «New Light on the Cahow, Pterodroma Cahow» Report on the Cahow rediscovery in 1951 [Архівовано 22 липня 2013 у Wayback Machine.]
• Gehrman, Elizabeth. Rare Birds: The Extraordinary Tale of the Bermuda Petrel and the Man Who Brought It Back from Extinction (Boston: Beacon Press, 2012). [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.]