Такора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Такора
Tacora
Вулкан Такора в 2004 році
Вулкан Такора в 2004 році
Вулкан Такора в 2004 році

17°43′ пд. ш. 69°46′ зх. д. / 17.72° пд. ш. 69.77° зх. д. / -17.72; -69.77
Країна  Чилі
Регіон XV Регіон Арика-і-Паринакота
Паринакота
Хенераль-Лагос
Розташування Регіон Аріка-і-Парінакота, Чилі
Система Анди
Тип Стратовулкан
матеріал Андезит
Висота 5980 м
Висота відносна 1721 м
Виверження Невідомо, Голоцен?
Такора Tacora. Карта розташування: Чилі
Такора Tacora
Такора
Tacora
Такора
Tacora (Чилі)
Мапа
CMNS: Такора у Вікісховищі

Такора (ісп. Tacora) — вулкан на півночі Чилі в регіоні Аріка-і-Парінакота на межі з Перу. Висота — 5980 м. Це один з двох найпівнічніших вулканів Чилі, що входить до складу подвійного вулкана разом з вулканом Чупікінья,та розташований поблизу кордону з Перу. Андезитовий вулкан лежить над пласкою платформою ігнімбритів на висоті приблизно 4200 м, утворюючи Аріку-Альтіплано[1].

Вулкан Такора має правильну конічну форму і покритий снігом і льодовиками починаючи з висоти 5500 м. Основний кратер знаходиться на північно-західному схилі на 300 м нижче за вершину. На східній стороні вулкана є гарячі джерела.

Повідомлялося про сольфатарну та фумарольну активність на східній стороні [2], але Морено вказав, що голоценових вивержень могло не бути[3]. Молоді потоки лави на південному схилі, здається, перекривають льодовикові долини [4][5]. Були повідомлення про виверження в 1930 і 1937 роках, які не згадуються в інших джерелах[6]. Численні сірчані шахти займають сідловину між Такорою та Чупікінья, а гарячі джерела розташовані на східній стороні Такори.

В сідловині між вулканами Такора і Чупікинья знаходяться великі поклади сірки, а також покинута шахта Агуас-Кальентес, у минулому важливе місце здобичі сірки, звідки транспортували видобуту руду до залізниці Аріка-Ла-Пас

Населені пункти поблизу вулкану: селища Такора і Війя-Індустріаль.

Список джерел

[ред. | ред. код]
  1. https://volcano.si.edu/volcano.cfm?vn=355010
  2. (Gonzalez-Ferran O, 1995. Volcanes de Chile. Santiago: Instituto Geografico Militar, 635 p.)
  3. Moreno H, 1985. (pers. comm.).
  4. de Silva S L, 2007. (pers. comm.).
  5. de Silva S L, Francis P W, 1991. Volcanoes of the Central Andes. Berlin: Springer-Verlag, 216 p.
  6. Hantke G, 1939. Ubersicht uber die Vulkanische Tatigkeit vom April bis Dezember 1938. Zeit Deut Geol Ges, 91: 757-765.

Інші посилання

[ред. | ред. код]