Перейти до вмісту

Талава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Tālava
Князівство Талава
до 1180 – 1224
Талави: історичні кордони на карті
Талави: історичні кордони на карті
Талава та її територіальні зміни в 12-13 століттях.
СтолицяБеверіна
МовиДавня латгальська
РелігіїЛатгальське язичництво, Православ'я
Форма правлінняКнязівство
СтарійшинаТалівалдіс
Історія 
• Засновано
до 1180
• Ліквідовано
1224
Населення
Наступник
Ризьке архієпископство
Орден мечоносців

Талава (латг. Tuolova, латис. Tālava., латв. терра Lettorum Tholowa) — одне з перших феодальних князівств на місці сучасної Латвії. Талава згадується[1] як Земля латів. Центром Талави були замки Тріката та Беверіна.

Талава згадується з 1207 р. До цього ці землі називалися Очела.

Після завоювання Ерсіки німцями, єпископ Альберт вирішив завоювати Талаву. Спочатку Альберт навмисно розпалював ворожнечу між талавами і естами[2] Після підкорення Ерсіке сини талавського правителя Талівалда добровільно підкорилися єпископу: так само, як і Вісвалд з Ерсіке, вони віддали свої землі католицькій церкві, отримавши їх назад вже у вигляді єпископських ленів і прийнявши католицтво. Однак частина жителів Талави ще зберегла православ'я. Тільки в 1224 році Талава остаточно перейшла до рук німців і була розділена між єпископом і орденом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Хроніки Генріха Латвійського
  2. Просування німецьких феодалів на Схід. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 11 серпня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]