Тализіна Ніна Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тализіна Ніна Федорівна
рос. Ни́на Фёдоровна Талы́зина
Народилася28 грудня 1923(1923-12-28)[1][2]
Q4270168?, Nagorye rural settlementd, Переславський район, Alexandrov Okrugd, Іванівська промислова область, РСФРР, СРСР
Померла6 січня 2018(2018-01-06)[3] (94 роки)
Москва, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьпсихологиня
Alma materЯрославський державний педагогічний інститутd (1946)[1]
Psychological Institute of the Russian Academy of Educationd (1950)[1]
Галузьпедагогічна психологія і дидактика
ЗакладМДУ[3]
Вчене званняпрофесор[d] і академік РАОd
Науковий ступіньдоктор психологічних наук[1] (1970) і кандидат педагогічних наук
Науковий керівникQ4521908?[1] і Гальперін Петро Якович
Нагороди
Медаль Н. К. Крупської Ushinsky Medal
Премії імені М. В. Ломоносова
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тализіна.

Ніна Федорівна Тализіна (28 грудня 1923, Лучинське, Ярославська область, СРСР — 6 січня 2018, Москва, Росія) — радянський і російський психолог. Фахівець у галузі педагогічної психології. Лауреат великої кількості премій і нагород за заслуги у галузі науки і освіти. Зробила значний внесок у розробку діяльнісного підходу до навчання. Дійсний член Академії педагогічних наук СРСР (з 1989), дійсний член Російської академії освіти (з 1993)[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ніна Тализіна народилася в багатодітній селянській сім'ї[5] у селі Лучинське під містом Ярославлем. У молодості на світогляд Тализіної великий вплив справила сім'я просвітителя Б. Ф. Некрасова, племінника Миколи Некрасова.

Після закінчення семирічної школи Ніна Тализіна вступила в 1939 році до Ярославського педагогічного училища. У 1942 році стала студенткою фізико-математичного факультету Ярославського педагогічного інституту, де почала займатися психологією під керівництвом професора НДІ психології АПН РРФСР Т. Є. Єгорова.

З 1947 по 1950 роки вона навчалася в аспірантурі НДІ психології АПН РРФСР. Під керівництвом професора Петра Шеварьова захистила дисертацію на тему «Міркування при рішенні геометричних задач». Одночасно працювала в науковій лабораторії психології навчання, яку очолювала Наталія Менчинська.

З 1950 року працювала в Московському державному університеті. Науково-дослідну діяльність в МДУ розпочала під керівництвом Петра Гальперіна. Співпрацювала з ним від самого початку розробки його теорії поетапного формування розумових дій, є його ученицею і послідовницею[6]. У 1970 року під його керівництвом захистила докторську дисертацію на тему «Управління процесом засвоєння знань».

У 1963 році очолила кафедру педагогіки філософського факультету МДУ, а після створення факультету психології — кафедру педагогічної психології та педагогіки, завідувачкою якої була протягом 28 років. У 1971 році Ніні Тализіній присвоєно звання професора, того ж року її обрано членом-кореспондентом АПН СРСР, а в 1989 році — академіком АПН СРСР (РАО).

З 1966 року Ніна Тализіна була керівником лабораторії педагогічної психології, а з 1989 року очолювала Центр з перепідготовки працівників системи освіти при факультеті психології МДУ, який здійснює навчання викладачів і методистів на основі діяльнісної теорії навчання.

Померла 6 січня 2018 року; похована на Істрінському кладовищі в Московській області[7][8].

Науковий внесок

[ред. | ред. код]

Вихідними теоретичними постулатами діяльнісної теорії навчання послужили положення, розроблені в радянській психології Л. С. Виготським, С. Л. Рубінштейном, О. М. Леонтьєвим, П. Я. Гальперіним. На думку Тализіної, саме діяльнісний підхід є методологічною базою для створення психології, яка дозволяє подолати функціоналістський підхід до психіки, що заважає її адекватному дослідженню. За одиницю аналізу (зокрема навчальної діяльності) повинна виступати не ізольована функція, а дія як системне утворення[9][10]. Ніна Тализіна розвивала ідеї діяльнісної теорії та загальнопсихологічної теорії становлення психічних функцій П. Я. Гальперіна[11]. Завдяки Тализіній теорія формування розумових дій і понять в даний час реалізується на практиці в процесі навчання в усьому світі[12].

Обширні дослідження Ніни Тализіної дуже посприяли розвиткові педагогічної психології, а також організації сучасної безперервної освіти та професійної підготовки психологів[13]. Ніна Тализіна активно вивчала закономірності та механізми процесу навчання, формування розумових дій і пізнавальних умінь. Розроблено методи моделювання різних видів пізнавальної діяльності та принципи управління процесом їх формування. Сформульовано діяльнісну концепцію програмованого навчання[14][15][16][17][18].

Ніна Тализіна провела сім циклів досліджень. Вони присвячені:

  1. формуванню наукових понять[19][20][21];
  2. віковим можливостям засвоєння логічного мислення[22];
  3. моделювання і формування пізнавальних видів діяльності[23];
  4. психологічним механізмам узагальнення[24];
  5. розгляду навчання як одного з видів управління та аналізу особливостей реалізації у навчанні вимог загальної теорії управління[25];
  6. діянісному підходу до психодіагностики інтелекту[26][27];
  7. використання діяльнісного підходу при розробці проблем дидактики[28].

Результати досліджень Ніни Тализіної представлені в численних (понад 400) публікаціях, виданих шістнадцятьма мовами.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Теоретические проблемы программированного обучения. М., 1969;
  • Пути и возможности автоматизации учебного процесса. (В соавторстве с Т. В. Габай). М., 1977;
  • Методика составления обучающих программ: Учебное пособие. 1980;
  • Управление процессом усвоения знаний: психологические основы. М., 1975, 1984;
  • Педагогическая психология. Психодиагностика интеллекта. (Совместно с Ю. В. Карповым). М., 1987;
  • Пути разработки профиля специалиста. (Ред. и соавт.). Саратов, 1987;
  • Формирование познавательной деятельности младших школьников: Кн. для учителя; М., 1988;
  • Природа индивидуальных различий: Опыт исследования близнецовым методом. (Совместно с С. В. Кривцевой, Е. А. Мухаматулиной). М., 1991;
  • Формирование приемов математического мышления (Сборник) (Ред. и соавт.). М., 1995;
  • Усвоение научных понятий в школе. (Совместно с И. А. Володарской [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.], Г. А. Буткиным). М., 1999;
  • «Практикум по педагогической психологии», М., 2002, 2008;
  • Педагогическая психология. Учебное пособие. М., 1998—2013 (9 изданий). [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Ніна Тализіна — заслужений професор Московського університету (1997); почесний професор факультету психології МДУ (2003); володар великої кількості нагород за внесок у розвиток науки та освіти. До їх числа входять:

  • золота медаль «Видатні вчені XXI століття» Міжнародного біографічного центру (2007);
  • премія Президента РФ в галузі освіти (1997);
  • премія імені М. В. Ломоносова за наукову діяльність (2001) за цикл робіт «Діяльнісна теорія учення і навчання»;
  • золота медаль Російської Академії Освіти (2007);
  • медаль Н. К. Крупської;
  • медаль К. Д. Ушинського;
  • значок «Відмінник вищої освіти»;
  • дві медалі ВДНГ;
  • Орден Куби за внесок у розвиток освіти в республіці (1988);
  • переможець Національного конкурсу «Золота Психея» в номінації «Патріарх російської психології» (2013). 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д https://psy.su/psyche/projects/1142/
  2. ↑ Педагоги и психологи мира — 2012.
  3. ↑ а б http://www.psy.msu.ru/people/obituary_talyzina.html
  4. ↑ Академики Российской академии образования [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. // Официальный сайт РАО.(рос.)
  5. ↑ Психологический журнал Том 26, № 4, 2005.Н. Ф. Талызина. «Уверена, что будущее психологии за деятельностным подходом».[1] [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Психология. Журнал Высшей школы экономики, 2006. Т. 3, № 4. С. 91-109.[2] [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Некролог Н. Ф. Талызиной на сайте факультета психологии МГУ. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-13 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Скончалась Талызина Нина Фёдоровна. Вечная память… [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.] // «Психологическая газета», 8 января 2018.
  9. ↑ Талызина Н. Ф. Теория планомерного формирования умственных действий сегодня //Вопросы психологии. — 1993. — № 1. — С.92-101.[[https://web.archive.org/web/20180127032309/http://www.voppsy.ru/issues/1993/931/931092.htm Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.]]
  10. ↑ Талызина Н. Сущность деятельностного подхода в психологии // Методология и история психологии. — 2007. — Т. 2, № 4. — С. 157—162.[3] [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Габай Т. В. Разработка деятельностной теории учения в трудах Н. Ф. Талызиной // Деятельностная теория учения: современное состояние и перспективы. Материалы Международной научной конференции. Москва. 6-8 февраля2014 г. — Издательство Московского университета Москва, 2014.[4] [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Зимняя И. А. Педагогическая психология. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.[5] [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Семенов И. Н. Типология концептуально-методологических средств развития Н. Ф. Талызиной педагогической психологии// Деятельностная теория учения: современное состояние и перспективы. Материалы Международной научной конференции. Москва. 6-8 февраля2014 г. — Издательство Московского университета Москва, 2014.[6] [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Талызина Н. Пути и проблемы управления познавательной деятельностью человека // Теоретические проблемы управления познавательной деятельностью человека. Москва, 11-13 июня 1975. — МГУ М, 1975. — С. 154—168
  15. ↑ Талызина Н. Формирование познавательной деятельности учащихся. — Знание М, 1983. — С. 95 (Переведена на испанский язык).
  16. ↑ Талызина Н. Проблемы управления познавательной деятельностью учащихся // Социально-психологические проблемы управления коллективами.— М, 1974. — С. 159—161.
  17. ↑ Талызина Н. Ф. Теоретические проблемы программированного обучения. М., 1969.
  18. ↑ Талызина Н. Идеи программированного обучения в Венгрии // Советская педагогика. — 1966. — № 7. — С. 156—158.
  19. ↑ Талызина Н. Усвоение существенных признаков понятий при организации действий испытуемых // Доклады АПН РСФСР. — Т. 2. — 1957. — С. 47-50.
  20. ↑ Талызина Н. К вопросу об усвоении начальных геометрических понятий. — 1957.
  21. ↑ Талызина Н., Володарская И., Буткин Г. Усвоение научных понятий в школе. Учебное пособие. — Полиграф сервис Москва, 1999.
  22. ↑ Талызина Н. Ф. Педагогическая психология: учебник для студентов образовательных учреждений сред.проф.образов. 8-е изд. — Академия М, 2011. — С. 287.
  23. ↑ Талызина Н. Ф. Способы моделирования приемов познавательной деятельности // Управление процессом усвоения знаний. — М., 1984.
  24. ↑ Талызина Н. Деятельностный подход к механизмам обобщения // Вопросы психологии. — 2001. — № 3. — С. 3-16.
  25. ↑ Талызина Н. Ф. Психологические основы управления усвоением знаний. Дис. д-ра психол. наук. — М., 1969. — 524 с.
  26. ↑ Талызина Н. Педагогическая психология: психодиагностика интеллекта. Учебно-методическое пособие для студентов факультетов психологии гос.ун-тов. — МГУ М, 1987. — С. 63.
  27. ↑ Талызина Н. Ф., Карпов Ю. В. Педагогическая психология. Психодиагностика интеллекта. М., 1987.
  28. ↑ Talyzina N. Die takigeits theorie des lernens als grunglage einer neuen didaktik (Деятельностная теория учения как основа новой дидактики) // Leder Mensch Kann lernen — Perspektiven einer Kulturhistorischen Pedegogik. — Berlin, 2001. — С. 204—221.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тализіна_Ніна_Федорівна&oldid=43889453