2А26
| 2А26 (Д-81) | |
|---|---|
.jpg) | |
| Тип | гладкоствольна гармата |
| Походження | СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1968 |
| Оператори |  СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ОКБ-9 |
| Розроблено | 1968 |
| Виробник | Завод №9 Завод № 172 |
| Варіанти | див. «Варіанти» |
| Характеристики | |
| Вага | 2,35 т |
| Довжина | 6,35 м |
| Калібр | 125 мм |
| Казенник | горизонтально-клиновий |
| Відбій | гідропневматичне |
| Підвищення | -5…+15 |
| Траверс | 360 |
| Темп вогню | 8 пострілів за хвилину |
| Дульна швидкість | БПС: 1715…1800 м/с БКС: 905…950 м/с ОФС: 760 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | БПС: 3000 м БКС: 3000 м ОФС: 4000 м |
| Максимальна | ОФС: 10000 м |
| Система живлення | автоматичне |
2А26 у Вікісховищі | |
Д-81 (Індекс ГРАУ 2А26) — радянська гладкоствольна танкова гармата. Розроблена у Свердловському ОКБ—9.
З появою у потенційних супротивників Радянського Союзу нових танків M60 і Чіфтен, склалася думка, що з бронею цих танків гармати калібру 115 мм ефективно боротися не могли. 15 червня 1961 року відбулося засідання Державного комітету з оборонної техніки, на якому були визначені параметри нової гармати. Після розгляду проектів, запропонованих ОКБ-9, прийнятий був проект 125 мм танкової гармати Д—81. Гарматою пропонувалося оснастити танки Т-62 і «Об'єкт 432». 11 серпня 1962 року вийшла постанова Міністерства оборони про початок повномасштабних робіт по новій гарматі. Паралельно з гладкоствольним варіантом, велася робота над 122 мм нарізним варіантом Д—83. Нарізний і гладкоствольний варіанти повинні були відрізнятися один від одного тільки стволом. Розробка стабілізатора велася в ЦНДІ—173. До квітня 1963 року була готова і відправлена в Павлограда перша балістична установка Д—81БЛ, встановлена на лафет 203-мм гаубиці Б-4. Для установки в танк «Об'єкт 432» в липні 1963 року було відправлено балістичну установка Д-81БТ. До квітня 1964 року Заводом № 9 були виготовлені п'ять зразків Д-81. Два екземпляри були відправлені до Харкова для установки на «Об'єкт 432», ще два — в Нижній Тагіл для монтажу в «Об'єкт 167». П'ятий екземпляр був залишений на заводі для випробувань. Для відпрацювання пострілів до кінця квітня 1964 року в ЦНДІ—24 був доставлений перший зразок танка з 125 мм гарматою. За результатами випробувань був підібраний єдиний заряд для кумулятивних і осколково-фугасних снарядів. Після порівняння результатів випробувань гармат Д—81 і Д—83, вибір був зроблений на користь першої. 20 травня 1968 року, гармата Д—81 була прийнята на озброєння під позначенням 2А26 в складі Середній танк «Об'єкт 434»[1][2].
Основними складовими 2А26 були: ствол, який складався з труби, яка скріплюється кожухом у каморній частині, казенник і ежектор. У гарматі використовувався затвор горизонтально—клинового типу і напівавтоматика скалочного типу. Ударно—спусковий механізм складався з електричного спуску і електрозапального пристрою. Ствольна група кріпилася в суцільнолитий люльці обойменного типу. Завдяки поєднанню осі цапф з центром тяжкості гармати частина гармати, яка коливається була врівноважена у вертикальній площині. В обоймах казенника кріпилися циліндри гідравлічних противідкатних пристроїв. Максимальна довжина відкату становила 340 мм[3].
| Таблиця ТТХ пострілів, які використовують для стрільби з гармати 2А26[4] | ||||||
| Індекс пострілу | Індекс снаряда | Індекс заряду | Вага пострілу, кг | Вага снаряда, кг | Вага заряду, кг | Бронепробиття, мм/град[вн 1] |
| Бронебійні підкаліберні снаряди | ||||||
| 3ВБМ3 | 3БМ9/3БМ10 | 4Ж40 | 19,6 | 5,67 | 5,0/5,0+3,4 | 245/0° |
| 3ВБМ6 | 3БМ12/3БМ13 | 4Ж40 | 19,6 | 5,67 | 5,0/5,0+3,4 | |
| 3ВБМ7 | 3БМ15/3БМ18 | 4Ж40 | 20,0 | 5,9 | 5,0/5,0+3,4 | 400/0° |
| 3ВБМ8 | 3БМ17/3БМ18 | 4Ж40 | 20,0 | 5,9 | 5,0/5,0+3,4 | |
| 3ВБМ9 | 3БМ22/3БМ23 | 4Ж40 | 20,2 | 6,55 | 5,0/5,0+3,4 | |
| 3ВБМ11 | 3БМ26/3БМ27 | 4Ж63 | 20,43 | 7,05 | 5,3/5,3+2,9 | |
| Бронебійні кумулятивні снаряди | ||||||
| 3ВБК7 | 3БК12(М) | 4Ж40 | 29,0 | 19,0 | 5,0 | 220/60° |
| 3ВБК10 | 3БК14(М) | 4Ж40 | 29,0 | 19,0 | 5,0 | |
| 3ВБК16 | 3БК18(М) | 4Ж40 | 29,0 | 19,0 | 5,0 | |
| Осколково-фугасні снаряди | ||||||
| 3ВОФ22 | 3ОФ19 | 4Ж40 | 33,0 | 23,0 | 5,0 | — |
| 3ВОФ36 | 3ОФ26 | 4Ж40 | 33,0 | 23,0 | 5,0 | — |
| Практичні кумулятивні снаряди | ||||||
| 3ВП5 | 3П11 | 4Ж40 | 29,0 | 19,0 | 5,0 | - |
| Практичні осколково-фугасні снаряди | ||||||
| 3ВП24 | 3П23 | 4Ж40 | 33,0 | 23,0 | 5,0 | — |
| Навчально-тренувальні снаряди | ||||||
| 3ВПУ4 | 3ПУ12 | 4ПУ105 | 19,1 | 9,6 | - | — |
| 3ВПУ5 | 3ПУ13 | 4ПУ105 | 28,5 | 19,0 | - | — |
| 3ВПУ6 | 3ПУ14 | 4ПУ105 | 32,5 | 23,0 | - | — |
- 2А26 — базова модифікація для установки в танк Т-64А
- 2А26М — модифікована версія
- 2А26М1 — модифікована версія
- 2А26М2 — модифікована версія для встановлення в танк Т-72
- 2А45 — дослідна 125 мм буксирувана протитанкова гармата Д-13 «Спрут-А»
- 2А45М — дослідна 125 мм саморушна протитанкова гармата СД-13 «Спрут-Б»
- 2А46 — 125 мм танкова гармата Д-81ТМ
- ↑ Пушки советских танков 1945-70. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 25 березня 2016. [Архівовано 2014-05-05 у Wayback Machine.]
- ↑ О заводе — Особое конструкторское бюро №9 (рос) . Артиллерийский завод №9. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 1 грудня 2011. [Архівовано 2012-12-02 у Wayback Machine.]
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.
- ↑ 2А46ТО1. 125-мм танковые пушки 2А26, 2А46, 2А46-1, 2А46М, 2А46М-1, 2А46-2. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 3.
- ↑ Пробиття для підкаліберних снарядів вказано при дії на гомогенну сталеву броню на дальності 2000 м
- 2А46ТО1. 125-мм танковые пушки 2А26, 2А46, 2А46-1, 2А46М, 2А46М-1, 2А46-2. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 3. Боеприпасы. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1988. — С. 112.
- А. Широкорад. ПУШКИ СОВЕТСКИХ ТАНКОВ (1945-1970 гг.) // Техника и вооружение.[недоступне посилання]
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.
|
Це незавершена стаття про артилерію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |