Перейти до вмісту

Бронебійний підкаліберний снаряд

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шведський снаряд Slpprj m49 для 37-мм гармати Bofors. Ліворуч снаряд з піддоном, праворуч основний уражаючий елемент.
Радянський бронебійний оперений підкаліберний снаряд (БОПС) до 125-мм гладкоствольної танкової гармати 2А46 танків, один з різновидів бронебійних підкаліберних снарядів.

Бронебійний підкаліберний снаряд — різновид бронебійного снаряда для ствольної зброї, призначений для ураження важкоброньованих об'єктів, зокрема, танків. Бронебійний підкаліберний снаряд, як правило, не має ні підривника, ні заряду вибухової речовини; його бронебійна дія цілком зумовлена кінетичною енергією снаряда.

Підкаліберний бронебійний снаряд складається з корпусу шпулевої чи іншої форми (піддона), в який вставляється важке, високоміцне осердя з металокерамічного сплаву, з діаметром приблизно втричі меншим, ніж калібр гармати. У середині XX століття цю роль переважно виконували карбіди вольфраму, пізніше набули поширення осердя зі збідненого урану.

Піддон забезпечує утримання осердя в стволі і слугує своєрідним поршнем, сприймаючи тиск газів під час пострілу, тим самим забезпечуючи розгін цілого снаряда. У снарядів з піддоном, що відокремлюється по виході зі ствола, піддон зривається з осердя потоком зустрічного повітря або, у разі стрільби з нарізної зброї, відцентровою силою. За рахунок меншої, ніж у звичайного снаряда, маси дульна швидкість осердя значно перевищує таку швидкість в інших типів снарядів (за деякими даними, 1600 м/с проти 800–1000 м/c), а невеликий діаметр осердя гарантує низький опір повітря під час польоту. Для забезпечення стійкості польоту і підвищення купчастості сердечникові надають особливі аеродинамічні форми або споряджають невеликим оперенням.

Під час ударяння снаряда в броню масивне осердя пробиває в ній отвір невеликого діаметра, його кінетична енергія при цьому частково витрачається на руйнування броні, але більша частина переходить у теплову. Розпечені до високих температур осколки осердя і броні летять в заброньовий простір розбіжним конусом, вражаючи екіпаж танка, виводячи з ладу механізми та обладнання й створюючи численні осередки займання. Осердя зі збідненого урану внаслідок своєї високої пірофорності при руйнуванні самозаймаються.

Завдяки такій своїй дії підкаліберні бронебійні снаряди на дальностях до 1000 м мають істотно більшу бронепробивність, ніж каліберні бронебійні снаряди.

Уперше підкаліберні снаряди було застосовано Вермахтом наприкінці 1941 року.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. Гречко — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 597. — ISBN 00101-030. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Хогг Я. Боеприпасы: патроны, гранаты, артиллерийские снаряды, миномётные мины — М.: Эксмо-Пресс, 2001.
  • Каторин Ю. Ф., Волковский Н. Л., Тарнавский В. В. Уникальная и парадоксальная военная техника — СПб.: Полигон, 2003. — 686 с. — ISBN 5-59173-238-6, УДК 623.4, ББК 68.8 К 29.