Танусак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танусак
Країна Мала Скіфія
Національність скіфи
Діяльність цар

Танусак, Танусакес, Тануза, Танус — правитель Малої Скіфії.

Л. І. Тарасюк переклав двоскладове ім'я Танусака як «приналежний тотему оленя»: tanu — «тіло» та saka — «олень» чи «скіф». За зауваженням М. Манова, походження цього імені пов'язане з найпоширенішою священною тотемною твариною у скіфів — оленем. Юрій Виноградов зазначив, що вважає за краще до виявлення нових археологічних знахідок назвати цього царя Танусом.

Про Танусака відомо лише з дуже нечисленного нумізматичного матеріалу. Відомості про нього епіграфічні джерела не містять. На аверсі монет одного типу Танусака, випущених на монетному дворі в Одесосі, зображені голови Деметри і її дочки Персефони в покривалах, на реверсі — пшеничні колосся. На аверсі інших викарбувано голови Діоскурів у конічних шапках із лавровими вінками, а на реверсі — протоми їхніх коней. На всіх примірниках присутнє маркування головою Гермеса.

За первісним припущенням В. Канараке, Танусак був другим представником скіфської династії — після Хараспа, а третім — Каніт. На думку Теодора Герасимова, з яким погодилися Петро Каришковський та М. Манов, Танусак панував після Каніта, а Харасп був його наступником. С. Андрух, посилаючись на особливості карбування, припустила, що Танусак був першим правителем — наприкінці III століття до н. е. чи межі III і II століть до н. е. , а йому успадкував Каніт.

Література

[ред. | ред. код]
  • Манов М. Скіфські царі у Добруджі // SCRIPTA ANTIQUA. Питання стародавньої історії, філології, мистецтва та матеріальної культури. 2015 року. Т. 4. З. 424, 428, 429, 433.
  • Андрух С. І. Нижньодунайська Скіфія в VI-початку I ст. до зв. е. (Етно-політичний аспект). — Запоріжжя, 1995. С. 105, 117, 119, 120, 121, 127, 133, 135, 139, 141, 142, 144, 146.
  • Тарасюк Л. І. Імена царів Малої Скіфії на монетах із Добруджі // КСІІМК АН СРСР. 1956. Вип. 63. С. 22, 24-25, 26, 28.
  • Герасимов Т. Монета від Каніт, Тануза, Харасп, Акроза і Сарія // Вісті на варненското археологічно дружність. 1953. IX. С. 55.
  • Виноград Ю. р. Політична історія Ольвійського полісу VII—I ст. до зв. е. Історико-епіграфічне дослідження. — М., 1989. С. 232.
  • Блаватська Т. В. Греки та скіфи в Західному Причорномор'ї (доповідь, прочитана в секторі стародавньої історії Інституту історії АН СРСР 27 травня 1947 р) // Вісник Давньої історії. 1948. № 1 (23). З. 210, 211.