Таранто
Таранто Taranto | |||
---|---|---|---|
Комуна | |||
| |||
Країна | Італія | ||
Регіон | Апулія | ||
Провінція | Таранто | ||
Код ISTAT | 073027 | ||
Поштові індекси | 74100 | ||
Телефонний код | 099 | ||
Координати | 40°28′0″ пн. ш. 17°14′0″ сх. д. / 40.46667° пн. ш. 17.23333° сх. д. | ||
Висота | 15 м.н.р.м. | ||
Площа | 217 км² | ||
Населення | 188 098 (01-01-2023) | ||
Густота | 866,81 ос./км² | ||
Розміщення | |||
Мапа | |||
Влада | |||
Мер | Rinaldo Melucci (29-6-2017) | ||
Офіційна сторінка |
Та́ранто (італ. Taranto, грец. Τάρας, Τάραντας, сиц. Tàrantu) — прибережне місто в Апулії на півдні Італії; адміністративний центр провінції Таранто; важливий торговельний порт, також відомий як основна база військово-морських сил Італії. Антична назва — Тарент (лат. Tarentum).
Таранто розташоване на відстані[1] близько 430 км на схід від Рима, 80 км на південний схід від Барі.
Місто є третім за величиною континетальним містом Південної Італії — населення становить 193 136 осіб (31-12-2009)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 10 травня. Покровитель — San Cataldo.
Місто є великим морським портом на узбережжі затоки Таранто Іонічного моря.
Залізнична станція, вузол автошляхів.
У місті розвинуті чорна металургія і коксохімія. Значне машинобудування (судно-, верстато-, сільсько-господарсько- і електромоторобудування). Також нафтопереробна, воєнна, цементна, харчосмакова промисловість. Розвинуто рибальство.
Тарант заснований у 706 р. до н. е. дорійцями зі Спарти — в давнину його вважали єдиної спартанською колонією за межами Пелопоннесу. За переказами, колоністами стали парфенії — діти спартіаток та періеків, народжені для поповнення війська під час кривавих мессенських війн.
Ватажок переселенців Фалант нібито отримав в Дельфах оракул, що наказав обрати для облаштування місце, де падає дощ з ясного неба. Після багатьох поневірянь Фалант здогадався про сенс пророцтва лише тоді, коли побачив сльози власної дружини — Етри (чиє ім'я, власне, і значило «ясне небо») і оголосив супутникам, що для колонії обрав берег, біля якого вони в цей час знаходилися. Навряд чи вибір був настільки випадковим — адже місце, визначене Фалантом було надзвичайно вдалим — мис, що видавався далеко в море, було легко захищати, а широка і глибока бухта, яка відділяла його від континенту, ніби спеціально була створена для укриття великого флоту.
Місто назвали на честь Тараса — сина грецького морського бога Посейдона та німфи Сатіріони, яка нібито мешкала в цих краях. Тарантські монети прикрашало зображення Тараса верхи на дельфіні. За місцевими легендами місто було засноване самим Тарасом, або ж навіть Гераклом. З часу заснування Таранта в місті існувала царська влада. Геродот стверджує, що ще в 492 році до н. е. тарентинців очолював цар Аристофілід. Втім, цілком можливо, що влада царя була суттєво обмежена — за зразком метрополії, Спарти. Аристотель каже про панування в Таранті родової знаті. Цілком відповідають цьому твердженню й свідчення про те, що місто перебувало під владою піфагорійців, які перебралися сюди з сусідніх Кротона і Метапонта, — адже послідовники Піфагора всебічно підтримували традиційний лад і аристократичний політичний устрій.
З часом тарентинцям стало затісно на їхній території. Проте будь-які спроби розширити міські володіння натикалися на спротив тубільців — племен япігів. Для спільної боротьи з ними у 472 р. до н. е. Тарант уклав союз з Регієм. Проте військо, зібране союзниками, було розгромлене япігами біля Каїлії — Геродот стверджував, що не знав іншої битви, в якій греки зазнали б таких великих втрат. Ще одна поразка чекала на тарентинців у 466 році до н. е.
У битві загинуло стільки аристократів, що ватажки місцевого демоса легко усунули від влади тих представників знаті, які ще залишалися в живих, вигнали піфагорійців, скасували царську владу і встановили у місці демократичний лад. Державний переворот не послабив зв'язки Таранта зі Спартою. Спартанці зазвичай не підтримували демократії, але для власної колонії зробили виняток. З афінянами тарантинці, навпаки, ворогували. З заснованою афінянами колонією Фурії дійшло навіть до війни. Щоправда, в 432 році до н. е. був укладений мирний договір. Обидва міста навіть спільно заснували колонію Гераклея — яка, втім, швидко опинилася саме під контролем Таранта.
З початком Пелопонеської війни тарантинці трималися спартанського боку і навіть відмовилися надати афінському флоту воду та місце для відпочинку.
У 367 році до н. е. союз проти Таранта уклали Карфаген та етруски. Проте це не завадило справжньому розквіту під владою міста багаторічного стратега, філософа та математика Архіта. Тарант в цей час не лише перетворився на найбільший порт і ринок Південної Італії. Він мав найбільшу армію і найпотужніший військовий флот.
Щоправда, після смерті Архіта в 347 р. до н. е. розпочався поступовий занепад міста. Заможні тарантинці більше не хотіли воювати самі, і все більше покладалися на загони найманців та іноземних володарів. У 343 р. до н. е. на запрошення Таранта до Італії прибув зі своїм військом і флотом спартанський цар Архідам III. Щоправда його похід завершився у 338 р. до н. е. прикрою поразкою під стінами Мандурії, де поклав голову і сам цар. У 333 р. до н. е. тарантинці запросили для боротьби з тубільцями епірського царя Алексадра Молоського, але через два роки і він загинув в битві з луканами біля Пандосії.
У 320 р. до н. е. був підписаний мирний договір між Тарантом і самнітами. Проте у 304 р. до н. е. тарантинці самі напали на луканів і звернулися по допомогу до сиракузького тирана Агафокла. У 303 році до н. е. тарантинці знову запросили спартанців — на цей раз царя Клеоніма.
Серед архітектурних пам'яток Таранто — собор ХІІ ст. Таранто, арагонська фортеця, барокова забудова.
Населення за роками:[3]
Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 4870 іноземців з 109 країн, серед них 1186 громадян країн Євросоюзу та 269 громадян України.[4]
Місяці | Місяці | Пора | Рік | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Зим | Вес | Літ | Осі | ||
Темп. макс. (°C) | 12 | 13 | 15 | 18 | 22 | 27 | 30 | 30 | 27 | 22 | 17 | 14 | 13 | 18.3 | 29 | 22 | 20.6 |
Темп. мін. (°C) | 6 | 6 | 7 | 10 | 14 | 18 | 21 | 21 | 18 | 14 | 10 | 7 | 6.3 | 10.3 | 20 | 14 | 12.7 |
Опади (мм) | 41 | 42 | 42 | 26 | 22 | 15 | 11 | 14 | 26 | 59 | 53 | 58 | 141 | 90 | 40 | 138 | 409 |
- Леонардо Костальйола (*1921 — †2008) — відомий у минулому італійський футболіст, воротар, згодом — футбольний тренер.
- Люцій Лівій Андронік
- Іккос (V до н. е.) — давньогрецький атлет-олімпіонік.
- Карозіно
- Фаджано
- Фраганьяно
- Гроттальє
- Лепорано
- Массафра
- Монтеіазі
- Монтемезола
- Монтепарано
- Пульсано
- Роккафорцата
- Сан-Джорджо-Іоніко
- Статте
- Від топоніма «Таранто» походить слово «тарантул» — цей павук поширений в околицях міста
- З «Таранто» пов'язана також назва танцю тарантела
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
- ↑ Демографічний баланс 2009 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 10 березня 2011.(італ.)
- ↑ Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
- ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 11., кн. 1., К., 1984, стор. 140
- Таранто // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |