Тарнава (герб)
| Тарнава | |
| Дата створення / заснування | 1406 |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Королівство Польське і Річ Посполита |
 Тарнава у Вікісховищі | |
Тарнава — польський шляхетський герб, використовуваний кількома десятками родин. Відомо лише одне пов'язане з ним ім'я - ідентичне імені - Тарнава. Виступав переважно у Краківському, Сандомирському, Люблінському та Познанському воєводствах. Зображення цього герба походять з початку XVI століття, хоча за назвою він був відомий на 100 років раніше[1]. Найвідомішим родом, який носив цей герб, був Мальчевські.
Каспер Нісецький блазонує герб так[2]: «Широкий білий хрест у червоному полі, під ним низько з лівого боку щита місяць з обома рогами, поверненими до хрестів, плечем до щита, ніби стоїть на одному розі, жовтому або золотому, на шоломі п'ять страусиних пір'їн».
Опис, побудований з урахуванням принципів сучасного блазонування, запропонованих Альфредом Знамєровським, такий[1]: «У червоному полі зображено срібний грецький хрест, під лівим плечем якого — золотий півмісяць».
Шолом з короною і наметом, п'ять страусиних пер в клейноді.
Протягом століть герб зображувався різними способами, деталі, як-от форма хреста та положення місяця, вільно тлумачилися.
У деяких гербах емблема герба Тарнави зображена у вигляді грецького хреста (розпущеного) — тобто такого, що не торкається краю щита, тоді як ми маємо справу з почесною фігурою, що заповнює все поле щита[3].
Найдавніший запис про герб походить з 1406 р., а найдавніша печатка з 1507 р.[1] (Сигізмунд Тарговіський[4]).
Найдавнішим геральдичним джерелом, у якому згадується герб, є I"nsignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae" польського історика Яна Длугоша 1464—1480 років. Інформацію про герб він фіксує серед 71 найдавніших польських шляхетських гербів у фрагменті: «Tarnawa, que crucem albam, sub cuius quarto angulo luna defectuosa alba, in campo rubeo defert. Loquax et facundum»[5].
|
.jpg)
На жодній середньовічній печатці герб Тарнави не зберігся. Згадується Длугошем у «Klejnoty» та «Stemmata polonica». За цими дослідженнями поле герба мало бути червоним, а хрест срібним, грецьким, торкатися країв щита («в щиті»). Срібним, згідно з «Klejnoty», також мав бути місяць, тоді як у «Stemmata polonica» йдеться про золото. Знаємо також кольори поля з мощівниці св. Варвари[6].
Вже в середні віки автори не могли дійти згоди щодо положення місяця на гербі. Хоча його завжди малювали під лівим раменом хреста, за «Stemmata» він мав бути під нижнімраменом, а на релікварії св. Барбара — ліворуч. У Сандомирському та Віслицького гербовниках лише зазначено, що місяць знаходиться зліва (in parte sinistriam)[6].
Збереглося також кілька спотворених зображень, як-от зображення з купелі в Кобилянах, де великий півмісяць плечем вліво закриває меншу чотирикутну зірку. Можливо, Тарнава зображена на малюнках гербів «Lynceni» та «Bergshammar», які схожі на зображення з Кобилян, тільки замість зірки зображено кавалерійський хрест. У «Lynceni» півмісяць виведено вліво і покриває кавалерський хрест. Поле тут срібне, а емблема золота. Bergshammar" має латинський хрест із півмісяцем під ним. Поле червоне, емблема срібна. У свою чергу, записка 1415 року, що стосується цього герба, згадує про два хрести (duas cruces), а з 1475 року — місяць і зірку (partam lunam cum stellam)[6].
Відомостей про середньовічний клейнод Тарнави немає[6].
За Юзефом Шиманським, у версії XVI ст. хрест був рівнораменним, розташованим вільно, а золотий півмісяць, розміщений у нижньому лівому куті, був розташований з просвітом до лівого краю. Таким чином герб зображений у творах, які є продовженням «Клейнодів» Длугоша XVI століття в редакції Чіги та Лєнтовського. Однак із цього є деякі винятки. У редакції «Арсенальської» та «Камінь Клейнот», у «Стемматі» під редакцією Полачкової та в праці Амврожія з Ниси місяць срібний. Крім того, у Полачковни та Амброжа Ниського хрест доходить до країв щита. У «Хроніці» Бєльського хрест латинський, до країв, з каймою. Малюнок із «Гербів польських лицарів» Папроцького неоднозначний — важко визначити, хрест грецький чи кавалерійський — це щось проміжне між ними[7].
У XVI столітті вперше з'являється клейнод Тарнави. Бєльський у «Хроніці» та Папроцький у «Гербовнику» подають у гемі п'ять страусових пір'їн. Відтепер усі зображення базової версії Тарнави будуть прикрашені клейнодом у такому вигляді[7].
Незвичайне зображення Тарнави XVI століття походить з екслібриса М. Броньовського та суперекслібрис П. Броньовського та з надгробку с. Броньовський. На надгробку та екслібрисі — латинський хрест. Крім того, герб має унікальну коштовність — на екслібрисі та надеклібрисі два військових хоругви — праворуч кавалерійський хрест, ліворуч місяць. На надгробку пусті військові хоругви[7]. На всіх гербах прізвище Броньовських відсутнє в переліку гербів Тарнави. Це може свідчити про те, що описаний вище герб є не черговою стилізацією Тарнави, а окремим різновидом. Проте в гербах ніде не згадується власний герб Броньовських. Швидше за все, Broniowski — це просто варіант прізвища Broniewski (прізвище писалося в обох формах[8]).
У гербовнику XVII століття «Клейноди…» Я. А. Горчина малюнок ідентичний тому, що у Бєльського[9] . Образ Вацлава Потоцького в «Poczta Herbów…» ідентичний не лише за змістом, але навіть за стилем. Автор додатково помістив його в обідок з листя[10].
Перший герб XVIII століття Антонія Сваха, компіляція праць Бєльського, Окольського та Яна Лева Гербульта (1705), містить опис і форму герба, як у Горчина. Хоча на малюнку немає клейноду, він включений в опис[11]. Найважливіший герб XVIII століття, створений Несецьким (1738), представив зовсім інший стиль. Хоча тип хреста в описі все ще опущено, на малюнку хрест уже не грецький і не латинський, а має форму лапи і розміщений вільно (тобто не торкається країв щита)[2].
Зміна зображення в «Російській геральдиці» Олександра Лакієра (1854). Цього разу автор в описі уточнює, про який саме тип хреста йдеться – це грецький. Однак є ще одна зміна в порівнянні з найдавнішими зображеннями – хрест розхитаний[12].
Немає Тарнави в Дж. К Островського, одногон із найбільших геральдичних авторитетів на межі ХІХ-ХХ століть, спричинився до того, що форма герба залишилася невизначеною донині.
Еміліан Шеліга-Жерніцький у «Die polnischen Stammwappen» (1904) повертається до зображення та опису, знайденого у Нісецького - хрест має форму лапи, але його тип у тексті залишається невизначеним[13]. Проте на «Шляхетському гербовнику» Збігнєва Лещица (1908) малюнок досить незвичний. Хрест автор малює лапами, як у Нєсецького, але місяць праворуч і плечем до краю (тому в дзеркальному відображенні). Знову ж таки, тип хреста в описі не вказано[14]. Теодор Хжанський у своїх «Таблицях різновидів» (1909) містить латинський хрест, розміщений на щиті, а не в щиті. Положення Місяця повернулося до традиційного[15].
Сучасні дослідження, такі як «Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku» Тадеуша Гайла, з огляду на значні розбіжності в історичних свідченнях, не мають спільної позиції щодо форми хреста, хоча сходяться на позиції розташування місяця під лівим руків'ям хреста. Тадеуш Гайль подає вільний грецький хрест[16], тоді як Альфред Знамєровський формує герб за найдавнішими зображеннями[1]. В інформаційному блоці зображено герб, емблема якого є реконструкцією емблеми з найдавнішої печатки.
Усі легенди про походження герба Тарнави пов'язують його походження з лицарем з Родосу, надихаючись схожістю Тарнави з гербом лицарів Святого Іоанна. Бартош Папроцький у «Gniezda cnoty» цитує легенду у віршах, яка описує чеснотного лицаря Йоанніта Богухвали, який прибув з-за великого моря. За переказами, емблеми в гербі символізують боротьбу лицаря-християнина з язичниками (розташування півмісяця на нижньому місці від переможного хреста) у битві на горі Тарнава. За словами Папроцького, від цієї гори взяв назву герб. Ця легенда явно не відповідає дійсності хоча б тому, що Папроцький відносить її дію до 1063 року, тоді як лицарі Святого Іоанна оселилися на Родосі лише 1308 року. Крім того, перша історична згадка про Тарнаву датується 1220 роком[17].
За словами Юзефа Шиманського, назва герба та девіз нерозпізнані. Однак Шиманський наводить теорію Брюкнера зі «Старопольської енциклопедії» (стор. 420), що це топографічна назва[6]. Про топографічне походження назви свідчить і наведена раніше легенда.
Список імен шляхетських родів, які використовують герб Тарнави, походить від Тадеуша Гайла «Herbarz polskiego», доповнений одним пропуском, і це найповніший список гербів, які використовують Тарнаву досі. Список складається з 83 прізвищ[18]
Барщевський, Бонкевич, Бокшицький, Бокшицький, Бокшицький, Боруцький, Боруцький, Боруцький, Боричевський, Борисевич, Борисевич, Борисевич, Броневський — Броньовський[19], Бистрам, Бистрий, Бистрим, Бистрим.
Дятлович, Дзятолович, Духольський.
Еремінович.
Фрачевський.
Ґалонцковський, Ґалонзовський, Ґалензовський, Годовський, Горжковський, Ґожковський.
Яґлінський, Яґнєвський, Ямський, Єремінович, Івінський.
Каїм, Клечковський, Ключковський, Кробіцький, Кропський, Крупа, Кричевський, Кжичевський.
Лепесовецький.
Мальцевич, Мальчевський, Мальчевський, Мальчевський, Малькевич, Мілковський.
Патрик, Петрелевич, Петрика, П'єтрелевич, Полянський, Пшеломський.
Радкевич, Радлінський, Родзевич, Рудзевич.
Синицький, Сінкевич, Сіпайло, Ситницький, Скрутовський, Сланський, Сланка, Стрийський, Стрийський, Стрийський, Стрийський, Стрийковський.
Шланка.
Тарчевський, Тарчевський, Тарчинський, Тарговицький, Тарговицький, Тарговицький, Таржовський, Тудоровицький, Тудоровицький, Тушковський.
Учачевич, Учач, Учанський, Уфнярський, Уланівський, Улатовський, Уманський, Унерський, Уніерський, Унішовський, Урняж, Ущанський, Ущинський, Узловський, Знам'янський, Узвенський, Узеньський.
Вальчевський, Венцевич, Венцевич, Венцевич, Венцевич.
Зайончковський, Зірневський, Зиримський.
Зерницький.
Родина Мальчевських дала найвидатніших людей серед Тарнавців. Серед них були художники, один містик, один військовий і державні діячі.
Іншими відомими тарнавцями були:
- Петрик гербу Тарнава — у Сандомирському воєводстві. Н Петрик, маршалок смоленський, за Сигізмунда Кейстутовича в 1440 р.
- Богдан Броневський — промисловець, господарський діяч, міністр промисловості і торгівлі
- Мацей Бистрам — єпископ-помічник Хелмно (1659–1677)
- Ян Тарговіський — перемишльський єпископ з 1486 р., холмський з 1485 р., королівський секретар.
- Полковник Анджей Петриковський — головнокомандуючий Корпусом безпеки, мав право на варіант — власний герб Петриковський.
Російський геральдист Олександр Борисович Лакієр у своїй книзі «Російська геральдика» 1855 року цитує прізвища російського дворянства, яке взяло собі варіанти герба Тарнави: Туманські та Тарновські[12]. Ці родини походили з української (козацької) шляхти[20].
Тадеуш Гайл відносить герб Туманських до окремого гербу Туманські[21].
Родина фон Бістрамів, одна гілка якої жила в Курляндії, а інша в Естонії, використовувала герб Тарнави. Невідомо, як ця родина прийняла Тарнаву, можливо, через подібність прізвища до польського роду Бистрамів гербу Тарнава. Відповідно до думки, висловленої в «Miesięcznik Heraldyczny», фон Бістрами не походять від польських Бистримів, тому їх використання Тарнави не можна пояснити спільним походженням[22]. Відповідно до «Grosses Wappenbuch» Зібмахера (Der Adel der russischen Ostseeprovinzen (Estland, Kurland, Livland, Oesel)), курляндська лінія використовувала базову версію герба, тоді як естонська лінія використовувала дзеркальний герб із чергуванням червоного кольору і золоте пір'я, розміщене між двома червоними рогами буйвола[23].
Професор Альфред Крупа, посилаючись на присутність прізвища Крупа в списку гербів з використанням Тарнави, присвоїв собі герб Тарнави та зареєстрував його в кількох геральдичних асоціаціях — американській, ефіопській, болгарській та українській[24]. Професор стверджує, що походить від польських тарнавітів (його предки нібито жили в Галичині), болгарських асенівців, ашкеназів і хозар. Він також створив власну легенду про герб, яка стосується його численних династичних зв'язків. За її словами, хрест і півмісяць символізують зв'язки з польсько-литовсько-руською шляхтою. Водночас символ півмісяця з хрестом має означати відмову турецьких предків професора від язичництва та прийняття ними християнства[25][26]. У деяких реєстрах (наприклад, в англійському видавництві) при реєстрації герба професор був змушений його трохи видозмінити. Хрест змінили на лицарський, а під ним, зліва, розмістили півмісяць[27]. У свою чергу, в українських та болгарських асоціаціях герб зареєстрований в одній із форм, у якій він був відомий у Польщі, з щитотримачами та постаментом[28][29].
|
Герб Тарнави, використовуваний відносно невеликою кількістю сімей, не має багатьох варіацій. Родина Бистрамів отримала баронський титул і доповнення до герба. На гербі баронів Бистрамів був зображений латинський хрест, що не доходив до країв, з місяцем, зверненим вліво під лівим плечем хреста. Щит увінчувався баронською короною. Існували й «звичайні» різновиди герба Тарнава. Один належав родині Петриковських (також пишеться Petryków, Pietrykowie). Цей вид відрізнявся клейнодом і кольором місяця. Інший вид — Лопатські, відомий лише з печатки M. Лопацького з 1576 року. Місяць там праворуч, а замість хреста — полуторний хрест[7].
- ↑ а б в г Znamierowski, Alfred (2004). Herbarz rodowy. Warszawa: Świat Książki. с. 170. ISBN 83-7391-166-9.
- ↑ а б Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. Т. 9. Lipsk: Breitkopf i Haertel. 1841. с. 25.
- ↑ Kulikowski, Andrzej (2005). Wielki Herbarz Rodów Polskich. Warszawa: Świat Ksiąźki. с. 393. ISBN 83-7391-523-0.
- ↑ Heraldyka polska wieków średnich. Kraków: Akademia Umiejętności. 1899. с. 160-161.
- ↑ Celichowski, 1885.
- ↑ а б в г д Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego. Warszawa: PWN. 1993. с. 138-141. ISBN 83-01-09797-3.
- ↑ а б в г Szymański, Józef (2001). Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku. Warszawa: DiG. с. 106-109. ISBN 83-7181-217-5.
- ↑ Wypisy heraldyczne z Ksiąg Poborowych XVI w. woj. podlaskie. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 серпня 2024.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Kleynoty abo herby państwa y rycerstwa powiatow y miast głownych Korony Polskiey y W. X. L. według obiecadła dla pamięci łacnieyszey położone. Kraków: Aleksander Dymowski. 1630. с. 86.
- ↑ Poczet herbów szlachty Korony Polskiey i Wielkiego Xsięstwa Litewskiego. Kraków. 1696. с. 469.
- ↑ Herby polskie z Marcina Bielskiego, Jana Liwa Herbulta, W.O. Szymona Okolskiego Zakonu Kaznodziejskiego S.TB. z inszych autorów. Poznań. 1705. с. 49. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 5 серпня 2024.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ а б Łakier, Aleksander Borysowicz (1855). Russkaja geraldika (рос.). St. Petersburg: KNIGA. с. 465-466 /art. 245/ XXII tabl.
- ↑ Die polnischen Stammwappen : ihre Geschichte und ihre Sagen. Hamburg: Verlag vin Henri Grand. 1904. с. tabl. XI.
- ↑ Herby szlachty polskiej. Т. 2. Poznań: Zakład Artystyczno-Chemigraficzny Antoniego Fiedlera. 1908. с. 312, tabl. LXXVIII.
- ↑ Tablice odmian herbowych. Juliusz Karol Ostrowski. 1909. с. VII.
- ↑ Gajl, Tadeusz (2007). Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L. с. 359. ISBN 978-83-60597-10-1.
- ↑ Gniazdo cnoty : zkąd herby rycerstwa sławnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego y inszych Państw do tego Krolestwa nalezacych Książąt y Panow poczatek swoy maią. Kraków. 1578. с. 99-100.
- ↑ Gajl, Tadeusz (2007). Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L. с. 406-539. ISBN 978-83-60597-10-1.
- ↑ Nazwiska tego nie wymienia Tadeusz Gajl, podstawy źródłowe: Szymański, Józef (2001). Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku. Warszawa: DiG. с. 106-109. ISBN 83-7181-217-5., Exlibrisy polskie szesnastego i siedemnastego wieku. 1955. с. 40-41., w pozycjach tych, mimo różnic w klejnocie, herb Broniowskiego określany jest jako Tarnawa
- ↑ Малороссийский гербовник. Издание Черниговского дворянства. Рисунки Е. Нарбута. Санкт-Петербург: Типография «Сириус»; 1914.
- ↑ Gajl, Tadeusz (2007). Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L. с. 369. ISBN 978-83-60597-10-1.
- ↑ Władysław Semkowicz (1908). Jak powstało nazwisko Bystram. Miesięcznik Heraldyczny. 1: 30.
{{cite journal}}: Помилка стилю Ванкувера: ім'я в імені 1 (довідка) - ↑ Bistram Wappen Tarnawa (нім.).
- ↑ № 147 Альфред КРУПА (Карловац, Хорватія). Процитовано 05.08.2024.
- ↑ Krupa de Tarnawa – IRDC Royal Ashina Dynasty (англ.).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ United States Heraldic Registry (англ.).
- ↑ The Armorial Register – Burke's Peerage & Gentry International Register of Arms (англ.). Архів оригіналу за 7 червня 2010. Процитовано 5 серпня 2024.
- ↑ Українське геральдичне товариство (укр.).
- ↑ Bugarsko grboslovno i zastavoslovno društvo (bg en) . Архів оригіналу за 24 вересня 2009. Процитовано 5 серпня 2024.
- Celichowski, Zygmunt (1885). Jan Długosz, "Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae.Z kodeksu kórnickiego.". Poznań: Zygmunt Celichowski.
- Герб Тарнави та список прізвищ в електронній версії польського Herbarz Тадеуша Гайла
- Tarnawa Bystramów (Курляндська лінія) у складі зброї Baltisches Wappenbuch
- Herby szlacheckie. Герб Тарнави та її герб. (pl)
- Herbarz szlachty białoruskiej. (pl)
