Тарнавський Олександр Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарнавський.
Олександр Тарнавський
Олександр Георгійович Тарнавський
 Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження12 травня 1970(1970-05-12) (54 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнець
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
2022—т.ч. ОСУВ «Таврія», командувач
2022 ОСУВ «Слобода», командувач
2022 Оперативне командування «Схід» ОК «Схід», заступник командувача
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
CMNS: Тарнавський Олександр Георгійович у Вікісховищі

Олекса́ндр Гео́ргійович Тарна́вський — український військовослужбовець, воєначальник, бригадний генерал, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Сил оборони України.

Колишній командувач ОСУВ «Слобода». Учасник російсько-української війни, керівник контрнаступу українських військ на півдні України 2022 року.

Лицар всіх ступенів ордена Богдана Хмельницького.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 2011—2015 роках командував 17-ю окремою танковою бригадою[1].

У грудні 2014 увійшов до складу громадської ради Кривого Рогу із підтримки Олександра Вілкула[2]. У 2015 році балотувався до Криворізької міської ради за списками проросійської політичної партії «Наш Край»[3].

2022 року проходив військову службу на посаді начальника штабу — заступника командувача військ ОК «Схід»[4].

Згодом був призначений на посаду командира оперативного угруповання військ «Слобода»[5].

Восени 2022 року командував контрнаступом українських військ на півдні Україні[6][7] як командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Херсон»[8].

10 грудня 2021 Олександру Тарнавському надане військове звання бригадний генерал[9].

Станом на 15 червня 2023 року — командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія»[10][11]. Командував українським контрнаступом 2023 року в районі Оріхова[12].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (14 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (24 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
  • Орден Данила Галицького (18 серпня 2009) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, охорону конституційних прав і свобод людини, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового і службового обов'язку, та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[16];
  • Лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги» (1 серпня 2022) — за особисту мужність і відвагу, високий професіоналізм у війні з росією 2014—2022 рр[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про відзначення державними нагородами України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
  2. ↑ Криворожане создали общественный совет в поддержку мэра Юрия Вилкула. Gorod.dp.ua. Процитовано 17 лютого 2024.
  3. ↑ Кандидаты Кривой Рог | Депутат.дп.юа. web.archive.org. 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 17 лютого 2024.
  4. ↑ Бригадний генерал Олександр Тарнавський: на таких людях тримається військо – Головнокомандувач ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.
  5. ↑ У Міноборони показали генералів ЗСУ, які командують звільненням півдня України. ФОТО. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
  6. ↑ Названо імена командуючих контрнаступом на півдні. ua.korrespondent.net. Процитовано 12 листопада 2022.
  7. ↑ Скоро прокоментує сам. Подоляк назвав керівника операції зі звільнення правобережжя Херсонщини. nv.ua (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  8. ↑ Володимир Зеленський провів нараду щодо стабілізаційних заходів на деокупованій Херсонщині — Офіційне інтернет-представництво Президента України.
  9. ↑ Указ Президента України від 10 грудня 2021 року № 631/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Таврійський напрямок. Окупанти втратили вертоліт Ка-52 та понад чотири роти солдатів. 15.06.2023, 15:06
  11. ↑ Найкраща оборона — це ведення наступальних дій — бригадний генерал Олександр Тарнавський
  12. ↑ Битва за Бахмут, контрнаступ, Авдіївка, Мар’їнка, плацдарм в Кринках. Рік на фронтах. suspilne.media. 29 грудня 2023.
  13. ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2022 року № 768/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. ↑ Указ Президента України від 24 квітня 2022 року № 272/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Указ Президента України від 29 березня 2022 року № 187/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 621/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  17. ↑ Наказ № 2 нагородної комісії по «Ордену Звитяги» від 01.08.2022, ГС «Асоціація сприяння територіальній обороні України»

Посилання

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарнавський_Олександр_Георгійович&oldid=43538232