Тафономія
Тафономія (англ. taphonomy, нім. Fossilisationslehre f) — розділ палеонтології, що вивчає закономірності процесів поховання і перетворення залишків організмів, зокрема стадії цього процесу: утворення посмертних скупчень організмів (танатоценози, некроценози), перенесення, поховання (тафоценози), скам'яніння (фосилізацію). Тафономія має значення для відновлення палеобіоценозів, а через них і біоценозів минулого, умов проживання організмів і процесів осадонакопичення в районі місцезнаходжень викопних тварин і рослин. Дані тафономії важливі для аналізу геологічного літопису. Основні положення тафономії розроблено у 1940—1950-х роках у працях радянського палеонтолога І. А. Єфремова[1]. Тафономія поєднує методи та інформаційну базу геології, біології, палеонтології.
Термін тафоморф використовується для опису викопних утворень, які являють собою погано збережені, зіпсовані рештки суміші таксономічних груп, а не однієї таксономічної групи.
- ↑ Efremov, I. A. (1940). Taphonomy: a new branch of paleontology. Pan-American Geology. 74: 81—93. Архів оригіналу за 3 квітня 2008.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.