Перейти до вмісту

Тахіру Конгаку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тахіру Конгаку
Прапор
Прапор
в.о. президента Дагомеї
29 листопада — 22 грудня 1965 року
Попередник: Жустін Агомадегбе-Тометін
Наступник: Крістоф Согло
 
Народження: 1913(1913)
Джугу, Бенін
Смерть: 1994(1994)
Котону, Бенін
Країна:  Бенін
Релігія: іслам
Освіта: Вища нормальна школа Вільяма Понтіd (1937)[1]
Автограф:

тахіру Конгаку (1913–1994) — бенінський політичний діяч 1960-их років. Займав пост спікера Національної асамблеї з 1964 до 1965 року, виконував обов'язки президента Дагомеї з 29 листопада до 22 грудня 1965 року. Також виконував обов'язки міністра закордонних справ у 1965 році.

Рання політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Конгаку народився у родині денді 1913 року і був нащадком королівського дому Джугу.[2][3] В колоніальній Дагомеї Конгаку займав пост субпрефекта міста Ніккі. Після закінчення Другої світової війни був депутатом Генеральної ради колоніальної Дагомеї. Також мав місце у Територіальних зборах Дагомеї з 1952 до 1957 року.[2] Коли Кутуку Юбера Магу було усунуто від влади 1963 року, Конгаку було обрано на пост голови Національної асамблеї, а також заступника генерального секретаря Демократичної партії Дагомеї, нової національної партії.[2].

Президент Дагомеї

[ред. | ред. код]

29 листопада 1965 року генерал Крістоф Согло усунув від влади Жустіна Агомадегбе-Тометіна, після чого тимчасово передав правління Конгаку на підставі статей 17 та 35 дагомейської конституції.[4] Відповідно до статті 7 конституції новий уряд мав призначити вибори на 18 січня 1966 року.[4] Коли ж новий президент цього не зробив, Согло усунув і його від влади 22 грудня.[5]

Подальша діяльність

[ред. | ред. код]

За часів президентства Еміля Зінсу Конгаку очолював Соціально-економічну раду, засновану в жовтні 1968 року.[6] Конгаку помер 1994 року.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.lemonde.fr/archives/article/1965/12/01/m-tairou-congacou_2192191_1819218.html
  2. а б в Decalo\1976\стор.40
  3. а б Foreign ministers A-D, Rulers.org, архів оригіналу за 1 січня 2020, процитовано 21 червня 2012
  4. а б Ronen\1975\стор.199
  5. Decalo\1976\стор.46
  6. Decalo\1976\стор.41

Література

[ред. | ред. код]