Ташкентська ТЕС
| Розташування |  Узбекистан, Узбекистан | |||
|---|---|---|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1963—1971 (блоки 1—12), 2017 (парогазовий блок) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | дериваційний канал Саларської ГЕС | |||
| Енергоблоки | 6х150 + 3х155 + 3х165 (блоки 1—12), 1х370 (парогазовий блок) | |||
| Котельні агрегати | 12 парових Таганрозький котельний завод ТГМ–94 (блоки 1—12), 1 котел-утилізатор John Cockerill (парогазовий блок) | |||
| Турбіни | 5 парових Харківський турбінний завод К-150-130 (блоки 1—5), 3 парові Харківський турбінний завод К-160-130 / Т-110/155-130 (блоки 6, 11 та 12, до / після модернізації), 3 парові Харківський турбінний завод К-160-130 / К-165-130 (блок 7, до / після модернізації), 1 парова Харківський турбінний завод К-160-130 / Т-110/150-130 (блок 9, до / після модернізації), 1 газова General Electric MS9001FB DLE + 1 парова General Electric (парогазовий блок) | |||
| Електрогенератори | 12 Електросила ТВВ-165-2 (блоки 1—12) | |||
| Встановлена електрична потужність | 1860 + 370 (2019) | |||
| Материнська компанія | Issiqlik elektr stansiyalari | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
Координати: 41°22′54″ пн. ш. 69°22′04″ сх. д. / 41.38167° пн. ш. 69.36778° сх. д.
Ташкентська ТЕС — теплова електростанція в Узбекистані.
У 1963—1971 роках ввели в дію 12 енергоблоків, кожен з яких мав паровий котел Таганрозького котельного заводу типу ТГМ–94 продуктивністю 500 тон пари на годину та турбіну Харківського турбінного заводу:
- у блоках 1—5 типу ПВК-150 (надалі перемарковані на К-150-130) потужністю по 150 МВт;
- у блоках 7—12 типу К-160-130 потужністю по 160 МВт.
Станом на 2019 рік турбіни чотирьох блоків модернізували в теплофікаційні — типу Т-110/155-130 з потужністю по 155 МВт (блоки 6, 11 та 12) та типу Т-110-150-130 (блок 9), тоді як турбіни блоків 7, 8 та 10 були модернізовані до рівня К-165-130 зі збільшенням потужності до 165 МВт. Таким чином, загальний показник станції становив 1860 МВт.
У 2015-му ввели в дію енергоефективний блок комбінованого парогазового циклу, в якому одна газова турбіна потужністю 241 МВт живить через котел-утилізатор одну парову турбіну з показником 131 МВт.
Як паливо станція використовує природний газ, що надходить до столичного регіону по газопроводах БГР — Ташкент та Янгієр – Ташкент.
Видалення продуктів згоряння парових котлів відбувається через три труби висотою по 120 метрів, тоді як парогазовий блок має трубу заввишки 60 метрів.
Водопостачання відбувається із дериваційного каналу Саларської ГЕС.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 110 кВ та 220 кВ.[1][2][3][4][5][6]
- ↑ industria.uz; toshkenties.uz (9 червня 2024). ToshIES - АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО ТАШКЕНТСКАЯ ТЕПЛОВАЯ ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ. toshkenties.uz (англ.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ industria.uz; toshkenties.uz (9 червня 2024). ToshIES - АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО ТАШКЕНТСКАЯ ТЕПЛОВАЯ ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ. toshkenties.uz (англ.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ Anhor (3 грудня 2017). Новая парогазовая установка введена в строй на Ташкентской ТЭС. Anhor.uz (ru-RU) . Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ На Ташкентской ТЭС построена парогазовая установка мощностью 370 МВт | Турбины и Дизели. www.turbine-diesel.ru. Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ kgi-admin (17 січня 2022). Power plant profile: Tashkent Combined Cycle Power Plant, Uzbekistan. Power Technology (амер.). Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ industria.uz; toshkenties.uz (9 червня 2024). ToshIES - АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО ТАШКЕНТСКАЯ ТЕПЛОВАЯ ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ. toshkenties.uz (англ.). Процитовано 9 червня 2024.