Таязура руда
| Таязура руда | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Morococcyx erythropygus (Lesson, R., 1842) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Coccyzus erythropyga | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Таязу́ра руда[2] (Morococcyx erythropygus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Руда таязура (Morococcyx)[3].
Довжина птаха становить 25-28 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. У представників номінативного підвиду верхня частина тіла сіро-коричнева або оливково-коричнева, блискуча. Нижня частина тіла рудувато-коричнева. Хвіст довгий, коричневий. Навколо очей плями голої жовтої і синьої шкіри, окаймлені чорним пір'ям. Дзьоб зверху чорний, знизу жовтий. Лапи довгі, коричневі або жовті. Представники підвиду M. e. mexicanus є меншими і блідішими, ніж представники номінативного підвиду.
Виділяють два підвиди:[4]
- M. e. mexicanus Ridgway, 1915 — західна і південна Мексика (від Сіналоа до перешийка Теуантепек);
- M. e. erythropygus (Lesson, R, 1842) — від південної Мексики (Оахака до північно-західної Коста-Рики.
Руді таязури мешкають в Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа і Коста-Риці. Вони живуть на посушливих відкритих рівнинах, на узліссях сухих тропічних лісів, в саванах і на плантаціях агави. Ведуть наземний спосіб життя, зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться комахами, переважно твердокрилими і прямокрилими, яких шукають на землі або в чагарниках. Руді таязури не практикують гніздовий паразитизм. Вони гніздяться на землі, а за птлашенятами доглядають і самці, і самці.
- ↑ BirdLife International (2016). Morococcyx erythropygus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 06 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. Helm Identification Guides. Christopher Helm. ISBN 978-0713660340.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |