Перейти до вмісту

Темсах – Ель-Гаміль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Темсах – Ель-Гаміль. Карта розташування: Єгипет
Ель-Гаміль
Ель-Гаміль
Темсах
Темсах
Схема газопроводу

Темсах – Ель-Гаміль – трубопровідна система для видачі продукції кількох газових родовищ, що виявлені у єгипетському секторі Середземного моря.

У 1999 році почалась розробка газоконденсатного родовища Темсах, виявленого на однойменному ліцензійному блоці. Видачу його продукції організували до берегового газопереробного заводу Ель-Гаміль (розташований західніше від Порт-Саїду на косі, яка відділяє від моря озеро Манзала), для чого проклали головний газопровід довжиною 62 км та діаметром 800 мм. Крім того, спорудили допоміжні лінії тієї ж довжини з діаметрами 300 мм, 100 мм та 75 мм[1] (можуть використовуватись для транспортування інших флюїдів, наприклад, конденсату або гліколю).

В 2001-му спорудили трубопровід завдовжки 21 км з діаметром 350 мм від родовища Акхен (Akhen, ліцензійна ділянка Рас-ель-Барр на захід від Темсах) до Темсаху.[2]

В 2004-му на платформі родовища Темсах стався викид газу, який призвів до тривалої пожежі.[3] Як наслідок, в наступні кілька років були встановлені нові платформа та підводний маніфольд, до якого під’єднали трубопроводи від родовищ Акхен та Північно-Західний Темсах (в останньому випадку проклали перемичку завдовжки 5,5 км з діаметром 600 мм).[2]

Можливо відзначити, що лінія від родовища Темсах отримала назву «серравалійська», оскільки вона призначена для роботи із багатими на конденсат міоценовими покладами. В той же час, у другій половині 2000-х років з ліцензійної ділянки Темсах проклали ше один газопровід Деніс – Ель-Гаміль, який отримав назву «пліоценовий», оскільки транспортує «сухий» газ із покладів пліоцену.

В середині 2010-х в межах проекту DEKA до «серравалійського» газопроводу приєднали родовище Караван, для чого спорудили перемичку завдовжки 2,5 км та діаметром 250 мм.[4][5]

Існував план видачі через інфраструктуру ділянки Темсах першої продукції супергігантського родовища Зогр, яке виявили у 2015-му. Втім, у підсумку Eni змогла запустити Зохр в роботу вже у 2017-му із використанням власної інфраструктури.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Seatrencuy. PROJETOS. Sea Trenching (pt-br) . Процитовано 20 квітня 2023. [Архівовано 2023-04-24 у Wayback Machine.]
  2. а б Completed Projects. PMS Co. (амер.). Архів оригіналу за 24 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023. [Архівовано 2023-04-24 у Wayback Machine.]
  3. Blowout at Temsah rages on for weeks. Upstream Online | Latest oil and gas news (англ.). 27 серпня 2004. Процитовано 20 квітня 2023.
  4. DEKA Development Project | Egypt Oil & Gas. egyptoil-gas.com (амер.). 29 грудня 2014. Процитовано 20 квітня 2023.
  5. StackPath. www.offshore-mag.com. Процитовано 20 квітня 2023.