Темулун
| Темулун | |
|---|---|
| монг. Тэмүлэн | |
 Батьки Темулун, Єсугей та Оелун | |
| Народилася | 1170 Хентей |
| Країна |  Монголія |
| Рід | Борджигін |
| Батько | Єсугей-Баатур |
| Мати | Оелун |
| Брати, сестри | Чингісхан, Белгутей[d], Behterd, Temüged, Hachiund і Джочі-Хасар |
| У шлюбі з | Butud |
Темулун (монг. Тэмүлэн; ОК. 1170 — ?) — дочка монгольського вождя Єсугея-багатура і його старшої дружини Оелун, молодша сестра Темуджина-Чингісхана.
Братами Темулун були Темуджин, Хасар, Хачіун і Темуге; крім них, у Темулун також було два єдинокровних брати, народжених від іншої дружини Єсугея Сочіхел — Бектер і Бельгутей[1][2]. Згідно «Таємній історії монголів», коли Темуджину було 9 років, Темулун «ще лежала в колисці»[1]. Після смерті Єсугея в 1171 році багато його прихильників покинули сім'ю, вигнавши її з насиджених місць, і кілька років його вдови та діти жили в повних злиднях. Одного разу озброєний загін тайджіутського провідника Таргутая-Кирилтуха, вимагаючи видачі Темуджина за вбивство Бектера, напав на їх стійбище; в той час, як Хасар перестрілювався з ворогами, а Белгутей будував укріплення з повалених дерев, молодші діти — Темулун, Хачіун і Темуге — ховалися в ущелині; Темуджину вдалося втекти, але через кілька днів він був виявлений тайджіутами й взятий в полон[2][3]. Темулун згадується і серед тих, кому вдалося втекти під час нападу меркітівна стійбище Темуджина[2][4].
Дещо пізніше, імовірно у віці чотирнадцяти-п'ятнадцяти років[5][6], Темулун була видана Темуджином за родича їх матері, Буту з племені ікірес[7]; після шлюбу Буту отримав приставку до імені Гурген, тобто «зять»[5]. За словами Джека Везерфорда, дітей у Темулун не було[5]. Біля 1202 року[8], вже після смерті[5] Темулун, Темуджин видав за Буту-Гургена свою старшу дочку Ходжин-бегі[7].
| Сочіхел | Єсугей | Оелун | Негун | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Бектер | Белгутей | Темуджин (Чінгісхан) | Хасар | Хачіун | Темуге | Темулун | Буту-гурген | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| див. Чингізиди | Ходжин-бегі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б Сокровенное сказание монголов § 60. Архівовано з джерела 19 липня 2019
- ↑ а б в Лубсан Данзан. Алтан Тобчи. Золотое сказание. Перевод Н. П. Шастиной / Румянцев Г. Н. — Москва : Наука, 1973. — 440 с. Архівовано з джерела 2 травня 2012
- ↑ Сокровенное сказание монголов §§ 79—80. Архівовано з джерела 19 липня 2019
- ↑ Сокровенное сказание монголов § 99. Архівовано з джерела 19 липня 2019
- ↑ а б в г Weatherford, Jack. The Secret History of the Mongol Queens: How the Daughters of Genghis Khan Rescued His Empire. — New York : Crown Publishing Group, 2010. — ISBN 978-0-307-58936-1.
- ↑ Igor de Rachewiltz. The Secret History of the Mongols. A Mongolian Epic Chronicle of the Thirteenth Century translated with a historical and philological commentary. — Leiden; Boston : Brill, 2004. — Т. 1. Архівовано з джерела 22 вересня 2020
- ↑ а б Рашид ад-Дин. Сборник летописей. Архівовано з джерела 4 березня 2016
- ↑ Сокровенное сказание монголов § 166. Архівовано з джерела 9 березня 2019
- Лубсан Данзан. Алтан Тобчи. Золотое сказание. Перевод Н. П. Шастиной / Румянцев Г. Н. — Москва : Наука, 1973. — 440 с.
- Монгольский обыденный изборник / Перевод С. А. Козина // Сокровенное сказание. Монгольская хроника 1240 г. ЮАНЬ ЧАО БИ ШИ.. — М.-Л. : Издательство АН СССР, 1941. — 25 грудня.
- Рашид ад-Дин. Сборник летописей / Пер. с персидского Л. А. Хетагурова, редакция и примечания проф. А. А. Семенова. — М., Л. : Издательство Академии Наук СССР, 1952. — Т. 1, кн. 1.
- Рашид ад-Дин]. Сборник летописей / Пер. с персидского О. И. Смирновой, редакция проф. А. А. Семенова. — М., Л. : Издательство Академии Наук СССР, 1952. — Т. 1, кн. 2.
- Гумилёв Л. Н. Монголы и меркиты в XII веке[недоступне посилання з Июнь 2019]//Ученые записки Тартуского гос. ун-та, 1977. — N 416: Studia orlentalla et Antiqua: П. — С. 74—116.
- Кычанов Е. И. Жизнь Темучжина, думавшего покорить мир. Чингис-хан: личность и эпоха. — М. : Издат. фирма «Восточная литература», 1995. — С. 55, 61, 198. — 20000 прим. — ISBN 5-02-017390-8.
- Igor de Rachewiltz. The Secret History of the Mongols. A Mongolian Epic Chronicle of the Thirteenth Century translated with a historical and philological commentary. — Leiden; Boston : Brill, 2004. — Т. 1.
- Weatherford, Jack. The Secret History of the Mongol Queens: How the Daughters of Genghis Khan Rescued His Empire. — N. Y. : Crown Publishing Group, 2010. — ISBN 978-0-307-58936-1.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |