Перейти до вмісту

Теодор Бенфей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теодор Бенфей
Народився28 січня 1809(1809-01-28)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нертен-Гарденберг[4][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 червня 1881(1881-06-26)[4][1][…] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Геттінген, Німецька імперія[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілолог, викладач університету, перекладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГеттінгенський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьіндологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладГеттінгенський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніЙожеф Буденц Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБаварська академія наук
Геттінгенська академія наук
Угорська академія наук
Прусська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриRudolf Benfeyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Теодор Бенфей у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Теодор Бенфей (1809—1881) — німецький філолог, санскритолог, основоположник порівняльного літературознавства, творець так званої «міграційної теорії».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині єврейського торговця, який навчав його давньоєврейської мови. Після блискучого навчання в Геттінгенському університеті провів рік в Мюнхені, де слухав лекції Шеллінга та Тірша. Потім вчителював у Франкфурті. У 1834 році був призначений приват-доцентом Геттінгенського університету.

Займався спочатку класичною та семітською філологією, пізніше його інтерес змістився до санскриту. У 1848 опублікував видання Сама-веди, в 1852—1854 керівництво по санскриту (з граматикою і хрестоматією), в 1858 практичну граматику санскриту, а в 1859 році знамените видання «Панчатантри», у великій передмові до якого простежив міграцію сюжетів звідти у велику кількість національних фольклорних традицій і літератур.

Новий метод (названий «теорією запозичень», «теорією міграції» або «індіанізмом») швидко став поширюватися всією Європою. Бенфей засновував також часопис «Orient und Occident» («Схід і Захід»), присвячений вивченню східних впливів.

1862 року він отримав звання ординарного професора, 1866 року опублікував санскритсько-англійський словник, а в 1869 написав історію німецької філології (зокрема східної).

Серед його відомих учнів був зокрема Джеймс Мердок.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bezzenberger A. Benfey, Theodor // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1902. — Vol. 46. — S. 358–359.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б Бенфей, Теодор // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона — СПб: 1909. — Т. 4. — С. 134–137.
  5. ↑ Бенфей, Теодор // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. III. — С. 464–465.
  6. ↑ Бенфей Теодор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теодор_Бенфей&oldid=43096621