Теорема Крускала — Катони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У алгебричній комбінаториці теорема Крускала-Катона дає повну характеристику f-векторів з абстрактних симпліційних комплексів. Вона включає в себе як особливий випадок теорему Ердеша — Ко — Радо. Теорема названа на честь Йосипа Крускала та Дьюли О.Г. Катона. Це було також доведено Марсель-Полем Шюценбергом, але його внесок уникав уваги протягом декількох років.

Твердження

[ред. | ред. код]

Дано цілі додатні числа N та I, існує єдиний спосіб розкласти N у вигляді суми біноміальних коефіцієнтів наступним чином:

Цей розклад можна побудувати, застосовуючи жадібний алгоритм: візьмемо ni як максимальне n, таке що замінимо N різницею, i замінимо на i − 1; будемо повторювати ці операції поки різниця не стане 0. Визначимо

Вектор це f-вектор деякого -мірного симпліційного комплексу, тоді і тільки тоді

Твердження для рівномірних гіперграфів

[ред. | ред. код]

Нехай A це множина яка складається з N різних i-елементних підмножин фіксованої множини U ("універсум") і B це множина всіх -елементних підмножин A. Розкладемо N як описано вище. Тоді потужність B обмежена знизу як показано далі:

Доведення

[ред. | ред. код]

Для кожного позитивного i, перерахуємо всі і-елементні підмножини a1 < a2 < … ai з множини N натуральних чисел в колексикографічному порядку. Наприклад, для і = 3, список починається:

Даний вектор з позитивними цілими компонентами, нехай Δf - це підмножина булеану , що складається з порожньої множини разом з першими i-елементними підмножинами N в списку для i = 1, ..., d. Тоді наступні умови еквівалентні:

  1. Вектор f є f-вектором симпліційного комплексу Δ.
  2. Δf - симпліційний комплекс.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • В.А. Вишенський, М.О. Перестюк. Комбінаторика: перші кроки. — Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2010. — 324 с. — ISBN 978-966-496-136-0.(укр.)
  • Дональд Кнут. Sorting and Searching // The Art of Computer Programming. — 3rd. — Massachusetts : Addison–Wesley, 1998. — Т. 3. — 780 с. — ISBN 0-201-89685-0.(англ.)
  • Kruskal, J. B. (1963), The number of simplices in a complex, у Bellman, R. (ред.), Mathematical Optimization Techniques, University of California Press.
  • Katona, G. O. H. (1968), A theorem of finite sets, у Erdős, P.; Katona, G. O. H. (ред.), Theory of Graphs, Akadémiai Kiadó and Academic Press.
  • Stanley, Richard (1996), Combinatorics and commutative algebra, Progress in Mathematics, 41 (2nd ed.), Boston, MA: Birkhäuser Boston, Inc., ISBN 0-8176-3836-9.

Посилання

[ред. | ред. код]