Теорія скопоса

Теорія скопосу (нім.: Skopostheorie) — це одна з концепцій перекладознавства. Вона забезпечує розуміння природи перекладу як цілеспрямованої діяльності, застосовної безпосередньо до кожного перекладацького проекту.

Теорія була заснована німецькими лінгвістами Гансом Вермеєром та Катаріною Райс і містить в собі думку, що переклад та інтерпретація повинні насамперед брати до уваги функціонування тексту перекладу.

Ціль та аудиторія

Теорія скопосу визначає переклад як діяльність з ціллю, метою та призначеним адресатом або публікою. Перекласти, означає відтворити цільовий текст з цільовою установкою для цільової мети та цільового адресата в цільових обставинах. Теорія скопосу передбачає нижчий статус вихідного тексту, ніж він є у теоріях, заснованих на еквівалентності. Джерело — це «пропозиція інформації», яку перекладач перетворює у «пропозицію інформації» для аудиторії мови перекладу.

Пол Куссмол пояснює цю теорію так: "функціональний підхід має чудову спорідненість з теорією скопосу. Функціонування перекладу залежить від знань, очікувань, цінностей та норм цільових читачів, на яких впливає культура та ситуація, в якій вони перебувають. Ці фактори визначають, чи функціонування вихідного тексту та його переходи можуть бути збережені, чи будуть модифіковані або, навіть, змінені.

Правила теорії скопосу:

1) цільовий текст (ЦТ) має бути внутрішньо узгодженим;

2) ЦТ має бути узгодженим з оригінальним текстом;

3) ЦТ визначається своїм скопосом.

Список літератури

1. Christiane Nord: Translating as a Purposeful Activity, St. Jerome Publishing, 1997.
2. Paul Kussmaul: Training The Translator, John Benjamins Publishing Co, 1995.
3. Prunč, Erich: Entwicklungslinien der Translationswissenschaft, Leipzig, 2012: Frank & Timme.