Теорії утворення альянсу

Теорії утворення альянсів (англ. Theories of alliance formation) — сукупність тверджень, які вказують на причини і механізми, що спонукають держави утворювати союзи або коаліції.

Дослідження динаміки альянсів часто починається з теорії балансу сил Волтца [1]. У своїй роботі «Теорія міжнародної політики» Кеннет Волтц стверджує, що держави об'єднуються, щоб збалансувати силу, базуючись на системній конфігурації міжнародного порядку. Він зазначає, що за своєю суттю це є «співробітництво у сфері безпеки», і підкреслює, що «його метою є протистояння іншим державам…альянси утворюються державами, окремі (але не всі) інтереси яких збігаються».

У свою чергу Волт [2]пояснює, що «держави формують альянси для забезпечення власної безпеки, об’єднуючись для балансування сили та загрози». Він стверджує, що «альянси, як і угруповання є формальною або неформальною домовленістю стосовно співробітництва у сфері безпеки між двома або більшою кількістю суверенних держав». Проте, слабкі держави часто стикаються з дилемою безпеки, коли зіштовхуються з ревізіоністською владою. Вони повинні вибрати між очікуванням допомоги від союзників статус-кво, що може зашкодити їхнім внутрішнім політичним умовам чи призвести до вторгнення або війни, і утворенням альянсу з джерелом загрози.

Для того, щоб захистити та отримати владу, багато держав традиційно покладаються на збалансування сил шляхом збільшення своїх внутрішніх можливостей: економічної та військової потужності, а деякі держави можуть задовольнити ці цілі ззовні через утворення альянсу.

В контексті альянсів важливості набувають чинники, що спричиняють утворення альянсу та допомагають збереженню таких утворень. Вони підкреслюють, як держави формують альянси, щоб об’єднати свої можливості та яким чином покращити свої позиції в забезпеченні безпеці.

В науці існує поділ, який вказує на існування двох категорій альянсів:

• ті, що підкреслюють міжнародні детермінанти (реалізм);
• ті, що орієнтуються на внутрішні фактори (лібералізм);
• ті, що орієнтуються на роль колективної ідентичності (конструктивізм).

Реалістична школа міжнародних відносин

Теорія балансування

Балансування (англ. balancing) означає, що держави утворюють альянси для протидії потенційним загрозам з боку інших держав або коаліцій. Вони прагнуть створити або підтримати баланс сил, щоб жодна держава чи група держав не мала домінуючої позиції.

Твердження, що держави утворюватимуть альянси, щоб уникнути домінування сильніших держав, є основним принципом традиційної теорії балансу сил [3].

Теорія балансу сил стверджує, що держави утворюють союзи, щоб збалансувати силу інших держав, особливо коли вони н в змозі збалансувати силу своїми індивідуальними зусиллями або коли вартість такого внутрішнього балансування перевищує вартість членства в альянсі. З цієї точки зору лише незбалансована сила становить загрозу виживанню менш потужних держав: дві або більше відносно слабких держав, зіткнувшись із сильнішою державою, вступають у союз. Винятком може бути випадок, коли одна держава стає настільки могутньою, що жодна комбінація інших держав не може збалансувати її силу.

Ключові моменти:

• Безпека – держави об'єднуються для забезпечення спільної безпеки проти зовнішньої загрози;
• Збереження свободи дій – союзи, які створюються для балансування, зберігають значну автономію для кожної з держав.

Теорія балансу загроз

Теорія балансу загроз (англ. Balance of threat theory) розроблена Стівеном Волтом, розширює концепцію балансу сил. Вона стверджує, що держави утворюють альянси не лише для балансування сили, але й загрози, яка враховує не лише військову потужність, але й наміри, географічну близькість та інші фактори.

Теорія балансу загроз Волта стверджує, що держави формують альянси у відповідь на спільні загрози, а не лише на владу. Хоча сила та влада є важливою складовою балансу проти загроз, вони не є єдинини елементами.

Наскільки загрозливою виглядає та чи інша держава, також залежить від її географічної близькості, її наступальних можливостей і агресивності її намірів. Загрозу можна сприйняти за допомогою низки механізмів, включаючи раптове накопичення влади, географічну близькість і пересування всередині та через кордони, агрегацію наступальної сили та прояви агресії або дестабілізуючих намірів [4].

Ключові моменти:

• Оцінка загрози – держави враховують не лише силу потенційного супротивника, але й його наміри та поведінку.
• Географічна близькість – близькі держави розглядаються як більша загроза.

Теорія приєднання до агресора

Приєднання до агресора (англ. bandwagoning) означає, що держави обирають стати на бік сильнішої чи агресивної держави замість того, щоб протидіяти їй. Це може відбуватися з метою отримання вигоди або уникнення агресії з боку цієї держави. Однак, існує твердження, що держави повинні враховувати негативні наслідки вступу в альянс, що перемагає. Коли слабкі держави приєднуються до альянсів, що перемагають, це може сигналізувати про «негативні погляди» держав статус-кво на мотиви цієї держави [5].

Ключові моменти:

• Прагнення до вигоди – держави приєднуються до сильніших держав, сподіваючись отримати частку їхньої влади або ресурси.
• Захист від агресії – держави можуть приєднуватися до агресора, щоб уникнути конфронтації з ним.

Теорія колективної безпеки

Колективна безпека передбачає створення системи, в якій усі держави зобов'язуються спільно реагувати на агресію проти будь-якої з них. Ця концепція лежить в основі таких міжнародних організацій, як ООН та її попередника Ліги Націй.

Ключові моменти:

• Спільна відповідальність – усі держави відповідають за підтримання миру і безпеки.
• Мета – запобігання війні через спільні зусилля.

Ліберальна школа міжнародних відносин

За інших рівних умов держави прагнуть вступати в союз із державами, політична орієнтація яких подібна до їх власної (монархії віддають перевагу альянсам з іншими монархіями, диктатури з іншими диктатурами, ліберальні демократії з іншими ліберальними демократіями). Однак, такі союзи вимагають запровадження як економічних обмежень, так і самої безпеки запропонованого режиму [6].

Схожі системи цінностей можуть породжувати спільні інтереси та уявлення про загрози. Так, наприклад, альянси між ліберально-демократичними державами, ймовірно, будуть особливо міцними та стійкими через відносну стабільність суспільних уподобань і спадкоємність національного лідерства.

Інституційні та економічні теорії

Деякі теорії фокусуються на ролі міжнародних інститутів та економічних взаємозв'язків у формуванні альянсів. Вони стверджують, що спільні економічні інтереси та міжнародні організації можуть сприяти створенню та зміцненню союзів.

Ключові моменти:

• Інститути – міжнародні організації сприяють співпраці та безпеці.
• Економічні зв'язки – взаємозалежність у сфері торгівлі та інвестицій може сприяти миру.

Конструктивістська школа міжнародних відносин

Конструктивістська теорія для утворення альянсів на думку Майкла Барнетта [7] зосереджується на важливості соціальних та колективних конструкцій, ідей та ідентичностей у процесі формування та підтримки міжнародних союзів. Основні положення цієї теорії щодо утворення альянсів включають:

1. Держави утворюють альянси не лише на основі матеріальних інтересів, але й виходячи з їхніх національних ідентичностей та культурних цінностей. Спільні ідентичності сприяють зміцненню альянсів, оскільки держави відчувають певну культурну чи ідеологічну близькість.
2. Держави можуть об'єднуватися на основі спільних ідеалів, таких як демократія, права людини або економічна інтеграція. Норми визначають, що є прийнятним або бажаним у міжнародних відносинах і як слід поводитися в рамках альянсу.

Прибічники школи реалістів не можуть повністю прийняти конструктивістські принципи. Інтерсуб'єктивні уявлення, які конструктивісти вважають такими, що формуються, змінюються та відтворюються, охоплюють вузьке, реалістичне уявлення про "безпеку," яке визначається загрозами державному суверенітету та незалежності [8].

Примітки

1. Waltz 1979, 251 pp.
3. Walt 1987, p. 12.
5. Для аналізу класичних праць про баланс сил, дивіться: Edward V. Gulick, Europe's Classical Balance of Power (New York: W.W. Norton, 1955), Part I; F.H. Hinsley, Power and the Pursuit of Peace: Theory and Practice in the History of Relations between States (Cambridge: Cambridge University Press, 1963), Part I; Inis L. Claude, Power and International Relations (New York: Random House, 1962), Chapters 2 and 3; Robert Osgood and Robert Tucker, Force, Order, and Justice (Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1967), pp. 96-104 і далі; і Martin Wight, "The Balance of Power," у Martin Wight and Herbert Butterfield, eds., Diplomatic Investigations (London: Allen and Unwin, 1966). Для сучасних версій теорії дивіться: Waltz, Theory of International Politics, Chapter 6; Morton Kaplan, System and Process in International Politics (New York: John Wiley, 1957); і Hans J. Morgenthau, Politics Among Nations, 5th ed. (New York: Alfred A. Knopf, 1978), Part IV.
7. Schweller 1994, p. 74.
9. Carter 2022, p. 14.
11. Barnett, Levy 1991, pp. 369-395.
13. Barnett 1996, p. 410.
15. Waever 1995, p. 70.

Джерела

2. Kenneth N. Waltz (1979). Theory of international politics. Waveland Press. (Waltz K. N. (1979). Waveland Press.
4. Stephen M. Walt (1987). The origins of alliances. Cornell University Press. (Walt S. M. (1987). Cornell University Press.
6. Randall L. Schweller. Bandwagoning for Profit: Bringing the Revisionist State Back In. International Security. Vol. 19, No. 1 (Summer, 1994), pp. 72-107 (36 pages) Published By: The MIT Press.
8. Brittnee Carter. Revisiting the Bandwagoning Hypothesis: A Statistical Analysis of the Alliance Dynamics of Small States, SAGE Journals. International Studies 59 (1) 7–27, 2022.
10. Barnett, Michael N., 1996. "Identity and Alliances in the Middle East," in Peter J. Katzenstein, ed., The Culture of National Security: Norms and Identity in World Politics, New York: Columbia University Press, pp. 400-447.
12. Waever O (1995) Securitization and desecuritization. In: Lipschutz RD (ed.) On Security. New York: Columbia University Press, 46-86.
14. Barnett and Jack S. Levy. Source: International Organization, Vol. 45, No. 3, (Summer, 1991), pp. 369-395. Published by: The MIT Press.